Друге за чисельністю населення місто (79.7 тис. жителів) регіону обласного значення і районний центр, розташоване на лівому березі Кілійського гирла Дунаю. В 1484 р. Туреччина захопила землі на північ від пониззя Дунаю і біля закруту Кілійського гирла була закладена фортеця, названа Ізмаїлом, що турецькою мовою означає “почуй, аллах”. Понад три сторіччя Ізмаїл залишався твердинею, що поступово зростала і міцніла та не один раз зазнавала нападів. Найбільше фортеці дісталося під час двох російсько-турецьких воєн другої половини XVIII ст., коли в 1770 і 1790 рр. її штурмували і захоплювали війська Російської імперії. Але, за іронією долі, відповідно до мирних договорів Ізмаїл обидва рази по закінченні цих воєн знову опинявся у володіннях Туреччини. Тільки після третього вдалого штурму в 1809 р. і мирного Бухарестського договору (1812 р.), що підвів риску під черговою російсько-турецькою війною 1806-1812 рр., Ізмаїл входить до складу Російської імперії. По її закінченні на схід від фортеці починає зростати поселення Тучков, назване за прізвищем коменданта фортеці.
Залишаючи місто, російські війська підірвали фортифікаційні споруди турецької фортеці (що вважалася однією з кращих у Європі) — бастіони і стіни. До наших днів від неї залишилися фундаменти стін, залишки рову, відновлені Кілійська брама і мала мечеть (XVI ст.)_ єдина мусульманська святиня, що збереглася на південному заході Одещини. В 1810 р. вона була перетворена на гарнізонну Хрестовоздвиженську церкву, а за радянської влади в ній розмістилася діорама “Штурм фортеці Ізмаїл” (1973 р., художники Є. Данилевський, В. Сибірський), що розповідає про найвидатніше завоювання міста в 1790 р., коли російськими військами командував О. Суворов. Монумент фельдмаршалу і генералісимусу намірялися спорудити ще до 100-річчя знаменитого штурму, але тільки в 1913 р. вдалося виготовити пам’ятник за проектом одесита Б. Едуардса. Перша світова війна та окупація цих місць Румунією відсунули дату встановлення пам’ятника до 1945 р., коли кінну статую О. Суворова встановили на однойменному міському проспекті. В Ізмаїлі багато різноманітних військових монументів, серед яких особливо виділяються бронекатер Дунайської флотилії (1967 р.), що брав участь у визволенні міста від фашистів в 1944 р., і зворушливий пам’ятник городянам, що загинули в Афганістані в 1979-1989 рр.. Сьогодні потопаючий у зелені Ізмаїл, де збереглося близько десятка прекрасних храмів, працює чотири музеї, є безліч історичних пам’яток і навіть будинок залізничного вокзалу стилізовано під древню фортецю, — один з привабливих туристичних об’єктів півдня України, що заслуговує, як мінімум, одноденної екскурсії.
