Промисловець Гартман заснував “Російське товариство машинобудівних заводів Гартмана”, яке почало спорудження в Луганську найбільшого в Росії паровозобудівного заводу, що через десять років випускав кожний п’ятий паровоз в імперії. На початку ст. Луганськ становив собою доволі великий промисловий центр півдня Росії. З дореволюційних часів у Луганську збереглося два розташованих по сусідству житлових будинки, зведених на початку XIX ст. В одному з них в 1918 р. К Ворошилов формував перший луганський червоний загін, з яким виступив проти угорських військ. У сусідньому будинку в 1918 р. розміщався Луганський Раднарком. У родині лікаря, що проживала на цій же вулиці, народився видатний російський учений-діалектолог, письменник і лексикограф Володимир Даль (1801-1872 рр.). Він прославився створенням фундаментального “Тлумачного словника живої великоруської мови” (1863-1867 рр.), в який увійшло близько 200 тис. слів і тис. прислів’їв. У скромному одноповерховому будиночку, де він народився, знаходиться затишний літературний музей В. Даля, а неподалік від нього — переконливо-виразний пам’ятник Козаку Луганському (літературний псевдонім письменника) (1981 р., скульптори І. Овчаренко, В. Орлов, архітектор Г. Головченко) Під час Великої Вітчизняної війни Луганськ був дуже зруйнований, тому його архітектурний вигляд сформувався в післявоєнні роки. Найбільш показовою спорудою першого післявоєнного періоду забудови є Будинок техніки (1953 р., архітектори В. Фадєєчев, Б. Дзбановський, М. Сиркін) [05], що у відповідності зі статусом міста піднісся лише на три поверхи. Пізніше в Луганську стали з’являтися п’ятиповерхівки, Що представляють період міської забудови 1960-х років. Серед них, втім, зустрічаються будинки, побудовані не за типовими проектами. В 1970-1980-і Роки, як і по всій Україні, архітектурний стиль міської забудови в Луганську змінився. З’явилися солідні будинки Російського драматичного театру, Обласного краєзнавчого музею і житлові багатоповерхові будинки. У місті багато пам’ятників і меморіалів, створених переважно в строгій офіційній манері: меморіал “Борцям революції” (1936 р.), погруддя двічі Героя Радянського Союзу О. Молодчого (1947 р., скульптор 3. Азгур), пам’ятник “Трудівнику Луганщини” (1967 р., скульптори І. Чумак, І. Овчаренко, архітектор В. Житомирський), пам’ятник на честь воїнів 395-ї Таманської стрілецької дивізії (1974 г., скульптор Н. Щербаков, архітектор Б. Челомбитько) та інші. Особливе місце серед монументів займає пам’ятник маршалу і двічі Герою Радянського Союзу К Ворошилову, на честь якого Луганськ в 1935-1958 і 1970-1990 рр. називався Ворошиловградом. У роки незалежності в обласному центрі стали з’являтися відповідні часу і нинішній українській архітектурній моді пам’ятники і споруди, серед яких переважають культові, десятиліттями практично відсутні у Луганську.

 


    фейсбук