Церква розташована на околиці села, на невисокому пагорбі. ЇЇ подвір'я в давнин захищали рів та земляний вал. Вона заснована І6З6 р. поміщиком С. Гулевичем-Воютинським, котрий згодом, ставши ченцем, заклав при церкві монастир, у якому був першим ігуменом. З білостоцьким монастирем пов'язані життя і творчість видатного укрїнського маляра кінця XVII -початку XVIII ст. ієромонаха Іова Коїшзелевича. Відомо, що для церкви св. архангела Михаїла він розмалював іконостас, фрагменти якого нині зберігаються в Національному музеї у Львові. Упродовж 1736-1796 pp. монастир був уніатським; у 1776 р. при ньому створено школу. В цей же час збудовано цегляний Г-подібний у плані двоповерховий корпус келій в західній частині монастирського подвір'я (не зберігся). Після третього поділу Польщі, у 1795 р. церква стала парафіяльним православним храмом. Михайлівська церква - цегляна тринавова одноапсидна будівля, яку за планово-просторовою структурою можна назвати базилікальною, бо її середня нава вища за бічні Храм - шестистовпний; роль східної пари стовпів відіграють внутрішні кути трансепта, відображеного на північному та південному фасадах невеликими ризалітами. Ще незначнішими є виступи, які фіксують нартекс, причому вони не збігаються з внутрішньою структурою будівлі. Над квадратними в плані бічними членуваннями нартекса симетрично підносяться дві вежі. Верхній ярус кожної вежі - восьмигранний, перекритий банею з декоративною маківкою. Центральний верх розміщено над перетином головної нави з трансептом. Стіни його восьмигранного підбанника м'яко переходять у восьмигранне зімкнене склепіння, завершене світловим ліхтариком. Верх перекрито восьмигранною банею, увінчаною декоратавною маківкою. Ідентичний за формами верх (але без підбанника) завершує шестигранну апсиду. Виявлені під час досліджень деякі особливості розпланувальної та об'ємно-просторової структури Михайлівської церкви дають підставу припустити, що сучасного вигляду споруда набула після двох основних будівельних етапів. На другому етапі, напевне, в той час, коли монастир був уніатським, виникла західна частина храму. Метою цієї прибудови могло бути надання храмові "костельного" вигляду: композиція з двох наріжних веж з фронтоном між ними, що увінчує центр західного фасаду, типова для костелів XVIII ст. Внаслідок перебудов XVIII ст, які досить органічно доповнили храм XVII ст, створено оригінальну будівлю, яка належить до самобутніх церковних споруд Волині.
