Комплекс займає трикутний квартал між площами Возз'єднання й Митною та вул. Валовою. У XVII—XVIII ст. був уфортифікованим монастирем і прилягав до південно-східного відтинку Низького муру, який оточував середмістя Львова.Монастир веде свій початок від 1463 p., коли бернардинці придбали кілька земельних ділянок на Галицькому передмісті и заснували на них дерев'яний костел. У 1600-1630 pp. будуються муровані споруди: костел св. Андрія, чернечі келії, оборонні мури з наріжним Бернардинським бастіоном (бастією) і східною Глинянською баштою з брамою (1618 p.). Згодом на подвір'ї з'являються кілька орієнтованих вздовж мурів господарських корпусів, двоярусна дзвіниця (1733-1734 pp.), пам'ятна колона зі скульптурою бернардинського святого Яна з Дуклі (1736 p.), ротонда над криницею (1761 p.). Після розбирання середньовічних укріплень Львова і монастиря (кінець XVIII- початок XIX ст.) ансамбль введено до системи новітньої забудови центральної частини міста з наданням йому провідної містобудівної ролі. Одночасно біля збереженого східного оборонного муру монастиря будувалися різноманітні споруди, що затуляли його. У 1976-1977 рр під час будівництва підземного переходу на пл. Митній розкрито й відреставровано оборонний мур і Глинянську башту з брамою (автори реставрації - А. Новаківський, К. Присяжний).Костел є композиційним і змістовим центром ансамблю. Першим його будівничим, що заклав фундаменти, був монах-бернардинець Б. Авелідес. Від 1600 р роботами керував П. Римлянин, від 1613 р— А. Прихильний. Костел задумано як базилікальний з видовженою гранчастою апсидою храм, оздоблений ззовні в ренесансному стилі пілястрами тосканського ордера, притаманного творчості П. Римлянина. 1609 р. виникла незгода поміж архітектором і замовниками, яким виведений фасад здавався занизьким. Відтак до робіт було залучено керовану А. Бемером бригаду майстрів із Вроцлава, які в стилі північного маньєризму звели декоровані скульптурою шпилі західного й східного фасадів, а також збудували високу вежу-дзвіницю у північно-східному куті між навою та апсидою. Гранчаста вежа з шоломоподібною банею та ліхтариком і декоративне оздоблення фасадів пластично збагатили споруду, але позбавили її стильової єдності. Поєднання статично врівноваженого низу, ритмічно розчленованого пілястрами, що несуть тригліфний фриз, з пластично активними формами шпилів, вибагливий силует яких підкреслюється скульптурними фігурами, надає архітектурі костелу неповторної самобутності. Круглі вікна-розетки є характерними для північного маньєризму ремінісценціями готики.Монументально-декоративний скульптурний ансамбль головного триярусного фасаду складається з фігур бернардинських монахів, встановлених над шпилями у вигляді своєрідних пінаклів, підпорядкованої декоративно-маньєристичній формі завершення скульптури Христа, фігур Мадонни, св. Петра і св. Андрія у нішах-екседрах 2-го ярусу. Середньовічний за базилікальною схемою побудови інтер'єр костелу має ренесансний характер завдяки застосуванню аркад і пілястр коринфського ордера, що відділяють перекриті хрещатим склепінням низькі бічні нави, та застосуванню у центральній наві широкого (до 8 м), урочисто розгорнутого в глибину коробового склепіння з люнетами, поверхню якого було декоровано стоковими касетонами (збиті у 30-ті роки XVIII ст.). Первісне оздоблення інтер'єру здійснено у 1618-1630 pp. Від того часу збереглася його структура, горельєфи святих і пророків над п'ятами арок у головній наві, виготовлена з червоного мармуру скульптура Яна Блаженного з Дуклі роботи Войцеха Зичливого. 1677 роком датується вміщений на північній стіні сюжет "Апофеоз св. Яна з Дуклі", на якому зображено тогочасний Львів із середньовічними мурами й баштами. У вівтарі знаходиться виконана краківським живописцем Ф. Лексицьким копія твору П. Рубенса "Розп'яття Христа". Витворами ковальського мистецтва XVII ст. є передвівтарна огорожа та балюстрада хорів над входом роботи слюсаря Фелікса із Санча, а також ковані двері головного входу. За вівтарем, де засідав монастирський капітул, влаштовано унікальні дерев'яні лави, зроблені в 1б40-х роках майстром Павлом з Бидгощі. Їхня поверхня рясно вкрита різноманітним різьбленням, що зображує янгольські та чернечі голови на консолях, герми, птахів, дельфінів, драконів та різноманітні рослинні мотиви. Наприкінці XIX - на початку XX ст. їх замінено копіями, виконаними А. Рарогевичем та його помічниками Фереком із Закопаного й Т. Дикасом (фрагмент оригінальних лав зберігається у Львівському музеї етнографії та художнього промислу).Більша частина пишного опорядження інтер'єру створена у XVIII ст. Згідно з естетичними ідеалами бароко, стіни та склепіння костелу вкрилися ілюзіоністськими малюваннями, створеними бернардинським монахом-живописцем Б. Мазуркевичем, вихованцем Болонської академії мистецтв, учнем італійського художника Д. К. Педеретті. Йому допомагали місцеві маляри Р. Бортницький, П. Волянський, Й. Сорочинський. Ця новація значно змінює вигляд інтер'єру, збагачуючи його ілюзорними арками, колонами, облямуваннями порталів. Основну увагу звернено на плафон, простір якого значно поглиблено засобами малярства. Замість склепіння перед глядачем виникло небо, заповнене темними хмарами з постатями Бога-отця, святих та голуба - символу Святого Духа. П'ятнадцять барокових визолочених вівтарів, виконаних у традиціях південнонімецького мистецтва з експресивними скульптурними фігурами, виготовлено в ЗО—40-і роки XVIII ст. сницарями Т. Гуддером та К. Кутшенрайтером.Здійснювані в ХІХ-ХХ ст. реставраційні роботи не вплинули на архітектуру костелу, що за збереженістю внутрішнього оздоблення належить до найбагатших серед львівських сакральних споруд.Монастирські келії зведені одночасно з костелом впритул до його північного фасаду. Вони складаються з чотириповерхових прямокутних корпусів, що утворюють внутрішній квадратний дворик. Розпланування корпусів коридорне, з двобічним розташуванням приміщень. Міжповерхові перекриття складаються з хрещатих та коробових склепінь з розпалубками. Особливістю об'ємної структури будівель, яка надає їм мальовничості, є влаштований над коридором та входами 4-й поверх, який виділяється у вигляді окремих об'ємів. Потиньковані фасади монастирського будинку служать своєрідним тлом для вибагливих форм західного фасаду костелу. Північне крило східного фасаду увінчане бароковим шпилем, наближеним за абрисом до шпилів костелу.Оборонні споруди належать до початкового етапу7 розвитку монастирського ансамблю, збереглися вони зі східного боку подвір'я. Після реставрації в 1976-1978 pp. цьому фрагментові монастирського комплексу повер-нуто первісний вигляд відновлено башту з Глинянською брамою, розкрито мури. Стіни складено з каміння та цегли; зверху вони прорізані двома ярусами бійниць, пристосованих для легкої вогнепальної зброї. З боку двору влаштовано перекриті дошками дерев'яні двоповерхові бойові галереї, що спираються на кам'яні кронштейни. Об'єм прямокутної башти з арковою брамою перекриго стрімким наметом. З боку поля влаштовано приямок, що імітує рів, через який перекинуто місток до брами. Відреставровані оборонні споруди значно збагатили ансамбль.Дзвіниця розташована південніше від костелу, під невеличким кутом до його західного фасаду, по трасі давнього оборонного муру. Це квадратна в плані двоярусна споруда з верхніми арковими отворами, перекрита невисоким наметом. її цегляні потиньковані фасади оздоблено на рогах подвійними пілястрами тосканського ордера, що споріднює її з ренесансною архітектурою костелу.Монумент, найстаріший у місті Львові, є невід'ємною частиною ансамблю з боку пл. Возз'єднання. Це декоративна колона з композитною капітеллю, встановлена на бароковому двоярусному восьмикутному в плані п'єдесталі, оздобленому волютами й вирізьбленими з каменю вазонами. Раніше колону увінчувало скульптурне зображення св. Яна з Дуклі, що нібито захистив Львів під час облоги військами Богдана Хмельницького. Існуюче завершення у вигляді вазона встановлено після Другої світової війни.Ротонда над криницею, яка, за переказами, була вирита на місці першого дерев'яного костелу XV ст, є останньою за часом складовою ансамблю Бернардинського монастиря. Розташована в південній частині подвір'я мурована споруда являє собою альтанку у формах Ренесансу Сферична баня, прикрашена сюжетом на тему чудес бернардинського монаха св. Яна з Дуклі, спирається на чотири опори, об'єднані півциркульними арками.Архітектурний ансамбль Бернардинського монастиря є провідною складовою історичного середмістя Львова, що разом з вежами Корнякта, ратуші й Латинського собору, банями Домініканського костелу та іншими храмами формує неповторний силует міста.
Т. О. Трегубова
