Розміщується на вершині пагорба, що домінує над центром Львова. Тут ще за часів Галицької Русі існувала позаміська церква, ймовірно, дерев'яна. У1363 р. закладено мурований храм, згадуваний у хроніці м. Львова Б. Зиморовича разом з Вірменською церквою як творіння архітектора Доринга.У 1732-1738 pp. на північ від старої церкви постають муровані келії для монастиря ордену василіан, які згодом були введені до складу капітульного будинку. У 1744 р. старовинну церкву розібрано, а на її місці розпочато будівництво нового храму за проектом Б. Меретина - автора кількох значних барокових споруд на терені України. Будівництво собору св. Юра, яким після смерті Б. Меретина (1759 р) керував Себастіян Канти Фесінгер, тривало до 1764 p., а оздоблювальні роботи - до початку 70-х років. Майже одночасно (1761-1762 pp.) архітектор Клеменс Фесінгер зводив корпуси капітульного будинку та митрополичого палацу. У1765 р. закінчено огорожу з двома брамами. У 1865 р. споруджено вежу дзвіниці на північно-східному розі капітульного будинку. Архітектура всіх споруд вирішена в стилі пізнього бароко (рококо), що об'єднує їх в єдиний ансамбль, пірамідальна композиція якого побудована з точним урахуванням рельєфу місцевості. У 1817 р. собор став кафедральним, а будинки біля нього зайняла резиденція греко-католицького єпископа.Характерною для доби бароко рисою ансамблю є театральність його зорового сприйняття. Дорога до собору проходить крізь парадну браму, увінчану алегоричними фігурами "Віри" та "Надії" роботи скульптора М. Філевича. Трохи вище по схилу розташовано муровану огорожу з ажурними вазонами і другою брамою з розірваним сегментним фронтоном, оздобленим скульптором Філевичем символічними зображеннями католицької та православної церков.Східне подвір'я перед собором з правого боку оточене огорожею саду, з лівого - крилами будинку капітулу. Навпроти входу до собору стоїть митрополичий палац.Будинок капітулу з коридорною системою розпланування складається з поперечного та двох бічних прямокутних дво- та триповерхових корпусів, які обіймають собор з трьох боків. Фасади ритмічно членовані міжвіконними лопатками, прикрашеними замість капітелей рокайлевими гірляндами. Східні частини дахів із заломами оздоблено овальними люкарнами та ступінчастими аттиками, підкресленими кам'яними вазонами.Митрополичий палац - двоповерхова, прямокутна в плані споруда, фасади якої розчленовані аналогічно капітульному будинку. Первісне внутрішнє оздоблення палацу втрачено під час здійсненої 1885 р. архітектором С. Гавришкевичем реставрації. В архітектурі будівлі проступають риси класицизму - трикутні фронтони триярусного центрального ризаліту, колонні портики. Собор св. Юра - головна складова ансамблю, вишуканість і ускладненість форм якої вигідно відтіняється стриманим характером архітектури будинку капітулу та митрополичого палацу. Храм встановлено на високій мурованій терасі. З боку брами він сприймається у сильному ракурсі. До головного входу, орієнтованого на схід, за традицією, започаткованою в XVI ст. католицькими єзуїтськими святинями, ведуть красиві двораменні сходи. Собор має центричну об'ємно-розпланувальну композицію, своєрідність якої полягає в явній орієнтації на структуру, властиву українським хрещатим багатоверхим храмам (проект Б. Меретина передбачав улаштування бічних верхів). У плані - собор чотиристовпний, хрещатий з підвищеними поздовжніми та поперечними раменами, перекритими хрещатими склепіннями. У центрі здіймається баня, встановлена на світловому підбаннику, що спирається на стовпи й попружні арки. Понижені компартименти між раменами перекрито сферичними банями без підбанників. Пірамідальність силуету будівлі та розрахунок на круговий огляд її, характерні для 
православного храмобудування, переплітаються з західною тради-цією ордерного оздоблення фасадів і застосування алегоричної скульптури.Закруглені стіни та верх споруди опоряджені роз-кріпованими пілястрами спрощеного коринфського ордера, що завершуються вазонами та ліхтарями над плинною лінією розвиненого карниза. Цікавими архітектурними компонентами є оригінальні за формою балюстради та аттики. Скульптура органічно пов'язана з архітектурою. Фігурки крилатих геніїв роботи С. Стражевського на сходах символізують християнські чесноти. Над порталом входу встановлено постаті василіанських святих Афанасія та Лева роботи видатного скульптора XVIII ст. Й. Пінзеля. Пірамідальний аттик над головним східним фасадом увін-чано динамічною кінною групою "Юрій Змієборець" того ж майстра, яка належить до кращих зразків монументальної скульптури доби бароко в Україні.Як і в екстер'єрі, в інтер'єрі храму простежується поєднання автохтонних та західних принципів висотного й глибинного розкриття внутрішнього простору. Інтер'єр добре освітлюється двома ярусами вікон і світловим підбанником, що підтримує баню з сюжетом "Христос-Пантократор" роботи художника XVIII ст. Ф. Смуглевича. Він же виконав композицію "Проповідь Христа" у вівтарній частині. Фігури Аарона та Мельхіседека у великому дерев'яному вівтарі вирізьбив М. Філевич. Ряд ікон і великі композиції "Архієрей" та "Поява апостолів" створив у XVIII а'. Ю. Радивиловський. В оздобленні різьбленого іконостаса (майстер - Я. Пробст), вирішеного у вигляді пе-редвівтарної огорожі, брав участь відомий український маляр кінця XVIII - початку XIX ст., вихованець Віденської академії мистецтв Л. Долинський. Його пензлю належать намісні ікони, овальні зображення пророків і 16 сцен-празників. Решта малювань інтер'єру належить художнику С. Фаб'янському, що розмальовував собор у 1876 р.Собор і навколишні споруди є видатним ансамблем, вирішеним у єдиному стилістичному ключі пізнього бароко, та шедевром архітектури й містобудування світового рівня.
Т. О. Трегубова
