ВЕРХНЯ ЛАННА – село Карлівського району, центр сільської Ради, якій підпорядковані села Редути і Холодне Плесо. Розташоване у верхів’ї річки Ланної (притока Орчика), за 9,6 км від райцентру. 941 жителів (1990).
Засноване, вірогідно, на початку 18 ст. Входила до складу земель 1-ї сотні Полтавського полку, пожалуваних учаснику Полтавської битви 1709 генералу російської армії І.-Б. Вейсбаху, який з 20-х pp. 18 ст. очолював російську армію на Україні, потім був київським генерал-губернатором. 1735, після його смерті, землі перейшли у відання комісії державних маетностей, потім були пожалувані Анною Іванівною російському генералу-фельдмаршалу Б.-К. Мініху. 1742, після його заслання Єлизаветою Петрівною до Сибіру, землі відійшли до казни, а наступного року були подаровані нею своєму морганатичному чоловікові, графу (з 1744) О. Г. Розумовському (1709–1771). Слобода В. Л. на початку 70-х pp. 18 ст. перейшла до останнього гетьмана Лівобережної України К. Г. Розумовського (1728–1803), потім – до його сина Л. К. Розумовського. У 1849 дружина останнього М. Г. Розумовська продала село разом з усією Карлівською вотчиною великій княгині Олені Павлівні (дружині великого князя Михайла Павловича).
Пізніше село володіли їх нащадки – герцоги Г. Г. та М. Г. Мекленбург-Стрілицькі та принцеса О. Г. Саксен-Альтенбурзька. З 1803 село відносилася до Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. За переписом 1859 на хуторі – 62 двори, 280 жителів. Кріпосне право скасовано 1859. У 1863 – 95 дворів, 358 житклів. З 2-ї половини 19 ст. віднесена до Піщанської волості. У 1910 у селі – 112 дворів, 784 жителя. У березні – квітні 1902 селяни Верхньої Ланки разом з жителями сусідніх сіл влаштовували напади на управительство. За переписом 1910 – 109 дворів, 767 жителів.
