ГОВТВА (Голтав, Голтов, Голтва, Олтва) – село Козельщинського району, центр сільської Ради, якій підпорядковані села Буняківка, Киселівка, Плавні. Розташоване на лівому березі річки Псла, біля впадіння в неї притоки річки Говтви, за 31 км від райцентру. 501 житель (1990).
Назва річки Говтви, вірогідно, веде свій початок з часів перебування у цьому краї хозарів і давніх болгар: у бурятській, татарській та ряді інших мов слово «гол» означає «річка», «долина річки». Говтва була одним з форпостів Київської Русі на південно-східних рубежах. Перша згадка про поселення зустрічається в «Повчанні» Володимира Мономаха під 1096 (за іншими даними – 1095), коли воїни великого князя київського поблизу Голтова розбили половецького князя Ітларя. Згадки про Голтав, Голтву зустрічаються в літописах під 1105, 1109, 1111. Пізніше Говтву зруйнували печеніги, потім – половці, згодом, вірогідно, орди хана Батия та наприк. 14 ст. – золотоординці (у той час край входив до складу Великого князівства Литовського). Ще до початку 20 ст. у горах, що оточують Говтву, зберігалися сліди давніх укріплень: на найбільшій з них – Шаргорі, були залишки валів, що вели з Півночі та Сходу, на сусідній горі – залишки невеликого земляного укріплення пізнішого походження, вірогідно, пристосованого для дії артилерії вже за часів козацтва. Між ними знаходилася підвищена рівнина без рослинності під назвою Лиса Гора. Вважали, що верхні її шари було знято в давнину для насипання валу або для двох величезних могил, розташованих на найвищих точках згаданих гір. У кількох місцях Шаргори ще до 20 ст. зберігалися сліди печер, які одні дослідники вважали спорудами первісної людини, інші відносили до пізнішого часу. На цій же горі зберігалися й підземні ходи, які були складовою частиною говтвянських укріплень.
З 1569 Говтва потрапляє під владу Речі Посполитої. 1615 згадується слобода Олтва, віднесена наступного року до Черкаського староства. У 1616 в Говтві – 250 дворів, вона позначена на карті Г. Л. де Боплана (середина 17 ст.). Жителі Говтви брали участь у антифеодальному селянсько-козацькому повстанні Острянина 1638 проти гніту польської шляхти. 1.V 1638 повстанці розгромили під Говтвою польське військо на чолі з коронним гетьманом Миколою Потоцьким. Дві великі могили-кургани на вершинах Шар гори та сусідньої безіменної на думку одних дослідників були спостережними пунктами, за твердженнями інших – братськими могилами загиблих у битвах. З початку визвольної війни українського народу 1648–1654 Говтва стала сотенним містечком Говтвянської сотні і була віднесена до Миргородського, потім – до Чигиринського полку, в 1661–1663 – до Кременчуцького, в 1663–1667 – до Чигиринського полку. За Апдрусівським перемир’ям 1667 відійшла до Полтавського, в 1687–1781 входила до Миргородського полку. Козаки Говтвянської сотні брали участь у Пушкаря і Барабаша повстанні 1657–1658 проти гетьмана І. Виговського; на чолі з сотником М. Остроградським воювали з Петриком та його союзниками – татарами, які 1696 підступили під Говтвою. На околицях Говтви перед Полтавською битвою розташувався з своїми полками російський генерал С. Г. Волконський. У Говтві стояли українські козаки Миргородського полковника Данила Апостола. Говтвянська сотня теж входила до війська Д. Апостола, вона охороняла переправу через Дніпро біля села Максимівки. За переписом 1726 у Говтві – 765 дворів посполитих, 1729 – 707 дворів.
У 30-х pp. 18 ст. тут були володіння говтвянського сотника Ф. Остроградського, який 1737 відбив татар від Глвтви, а 1739 із своєю сотнею брав участь у Хотинському поході. 9.І 1782 створено Київське намісництво, до складу якого увійшов і новоутворений Говтвянський повіт з центром у місті Говтві. У довжину місто сягало 4 версти 20 саженів, у ширину – 3 версти; поділялося на 5 частин: Нагірну, ГІрилипку, Поділ, Замостя, Загреблю. На правому березі Псла розташоване саме місто, обнесене укріпленнями, на лівому – передмістя. У передмісті було 3 дерев’яні церкви: Михайлівська (1715), Богоявленська (1753) та Преображенська (1760). 1750 у Говтві збудовано дерев’яну церкву Пресвятої Богородиці. При церквах були церковнопарафіяльні школи та шпиталі, знаходилися будинки присутственних місць. Адміністративні споруди та житлові будинки адміністрації, козацької старшини та духівництва розташовані, в основному, в нагірній частині.
На початку 80 х pp. 18 ст. у Говтві – 5230 жителів, відбувалося 4 ярмарки на рік. 1782 затверджено герб Говтви. 1789 Говтва віднесена до Катериносласького намісництва, 1796 до складу Кременчуцького повіту Малоросійської, 1802 – до Полтавської губернії (з 1803 – у складі Кобеляцького повіту) У 1846 – 393 двори, 1392 жителів чоловічої статі (жінок не показано), сільське училище, 2 ярмарки, 3 церкви. За переписом 1859 у містечку – 484 двори, 3875 жителів, сільська розправа, 3 церкви, 4 ярмарки; у 1863 – 4110 жителів. У парафії Преображенської церкви 1876 збудоване нове приміщення земського училища на 100 учнів. У 1900 Говтва відносилася до Хорішківської волості Кобеляцького повіту. У містечку на той час було 2 козацькі сільські громади та 3 селянські, які налічували 719 дворів, 5680 жителів. При Преображенській церкві працювала церковна школа грамоти, при Успенській (збудована 1865) – однокласна церковнопарафіяльна школа; при обох церквах були невеликі бібліотеки. У 1910 в Говтві (без хуторів) – 521 двір, 3036 жителів.
