ЧОРНУХИ – смт, райцентр, центр селищної Ради, якій підпорядковані села Богданівка, Бондарі, Нехристівка та Харсики. Розташоване на лівому березі річки Многи (притока Удаю), за 2 км від автотраси Київ–Суми та за 41 км від залізничної станції Пирятин. 3395 жителів (1990).
Дата заснування невідома. Історик Л. В. Падалка вважав, що село засноване на початку 17 ст. Деякі історичні джерела стверджують, що на місці сучасного селища ще за київського князя Володимира Святославича (?–1015) виникла оборонна фортеця – поселення для захисту південно-східних рубежів Київської Русі від печенігів та половців (Посульська лінія укріплень). 1261 поселення було досить великим населеним пунктом, але наприкінці 13 ст. було повністю зруйноване монголо-татарами. Потім згадка про містечко зустрічається під 1641. У 1647 село записане серед володінь князя Вишневенького. Містечко позначене на карті Г. Л. де Боплана (середина 17 ст.). 1658 у складі Чорнуської сотні містечко увійшли до Лубенського полку. 1665 було зруйноване татарами, але незабаром відродилося й залишалося вільним до середини 18 ст. У 40-х pp. 18 ст. царський уряд подарував навколишні землі грузинським князям Асихмовановим; чимало земель захопив чорнуський сотник Семен Максимович. 1786 Катерина II передала містечко у вічне володіння графу О. А. Безбородьку (1746–1799). На той час у містечку було 3 дерев’яні церкви, шпиталь, 6 панських дерев’яних будинків, 4 млини, селітряний завод. За переписом 1859 у містечку – 332 двори, 1886 жителів, 3 церкви (Покровська, побудована 1845), сільське училище, волосне правління, сільська розправа, поштова станція, відбувалося 4 ярмарки на рік. 1868 побудовано дерев’яну на мурованому фундаменті Воскресенську церкву з дзвіницею, при якій існувала бібліотека, жіноча церковнопарафіяльна школа та однокласне міністерське училище. 1908 замість дерев’яної Покровської церкви збудовано муровану. У 1900 в селі Чорнухинської волості Лохвицького повіту – 485 дворів, 2255 жителів.
