Маяки – (до травня 1964 року – Княгинінок) – село, центр сільської ради, до якої належать також села Буків, Зміїнець, Мата- шівка, Милушин, Милуші, Сирники, розташоване за сім кілометрів від обласного центру. Населення сільської ради – 4 415 чоловік.
У далекому минулому територію села вкривали ліси. Захищена низина дала можливість найдавнішим поселенцям займатися землеробством.
Вперше в історичних документах село Княгинінок згадується в ХІІ столітті, коли населення дворца княгининска виконувало повинності на користь луцького князя. Очевидно, звідси й походить стара назва села.
Княгинінок належав спочатку литовським, пізніше – польським феодалам. З кінця XVIII століття село відійшло до Росії. У 70-і роки XIX століття в Княгинінку поселилися чехи-колоністи, які господарювали тут до 1939 року.
З 1921 до 1939 років село знову опинилося під владою Польщі. В цей період розвивався національно-визвольний рух. В Княгинінку існувала організація "Просвіти", яка разом із осередком "Спілки українок", що очолювався Галиною Кайбайдою, проводила Шевченківські дні, популяризувала твори Лесі Українки та Івана Франка.
Під час Першої світової війни Княгинінок був прифронтовим селом. Революційні частини встановили радянську владу, яка проіснувала до 19 лютого 1918 року. В ході громадянської війни тут побували частини січових стрільців. Польська окупація 1920–1939 замінила російську державну мову мовою польською. 1921 року в Княгинінку було 568 жителів, з них – 302 українці, 238 – чехів, решта – євреї, німці, поляки. Але початкова школа працювала на чеській мові.
Національні утиски щодо українців привели в 1931 році групу селян до осередку Волинського українського об’єднання (ВУО), просвітянської хати, народного хору, оркестру. Але надмірна обережність ВУО не всіх задовольняла. Тому, група українських патріотів – Олексій Панасович Степаненко, Лаврентій Устимович Рак та інші зв’язали свою долю з ОУН. Вони діяли рішучіше, але без терору. Степаненко очолив районний провід ОУН. Відмовився йти в польську армію, за що на три роки осуджений до в’язниці. Звільнений звідти з приходом Червоної Армії.
Багато селян Княгинінок радо зустрічали нову владу, але вони помилилися Після приходу у вересні 1939 року радянської влади, частина жителів Княгинінка зазнала політичних репресій. 29 чоловік у червні 1941 року було розстріляно на подвір’ї Луцької тюрми.
З 25 червня 1941 року по 22 березня 1944 року Княгинінок знаходився під німецькою окупацією. Після визволення – мирна відбудова, яка часто була затьмарена збройними сутичками між загонами ОУН-УПА та органами НКВД.
У післявоєнні роки в Княгинінку було створено артіль, пізніше – колгосп імені Хрущова (з 1964 року – "Маяк”). Дякуючи важкій праці трударів, вирощувались високі врожаї. Прості люди за свою працю отримували високі нагороди: ланкова Г. М. Смирнова – зірку Героя Соціалістичної Праці, доярка М. П. Гайда та бригадир І. А. Тиміцький – орден Леніна.
Сьогодні в Маяках діє агроторговий дім "Олекса”, основні галузі господарювання якого – м’ясо-молочне тваринництво, садівництво та зернові.
В селі є дві церкви. Діє музична школа, вихованці якої не раз захищали честь не тільки району, а й області.
В Маяках – дві школи: загальноосвітня та школа-інтернат. В інтернаті створені спеціалізовані класи з поглибленим вивченням іноземної мови. У 1998 році школа-інтернат потрапила у книгу рекордів Волині: 37 випускників отримали атестати з відзнакою. Протягом кількох останніх років майже всі її випускники стали студентами вузів Львова, Луцька та Києва.
Молодь села має з кого брати приклад – ветеранів війни, праці. Неспокійні серця у голови ветеранської спілки В. Т. Романчука, керівника хору "Посвіт" Р. в гості до малечі завітали Г. Кушнірука, які часто зустрічаються з працівники районного відділення молодим поколінням. державтоінспекції.
