Село, Пустомитівський район, за 25 км від Львова, на р. Білка.
Історична столиця Звенигородського удільного князівства. Перші літописні згадки про Звенигород – 1086 і 1087. Був багатим містом Київської Русі-України, за володіння яким велася боротьба між князями. На поч. XII ст. Звенигородом володів перемиський кн. Володар і передав його синові Володимирку, який заснував тут столицю князівства (1124). Приєднав до нього Перемиське князівство, Теребовельську та Галицьку землі. 1144 Володимирко переніс столицю до Галича. Після його смерті Галицьке князівство 1152 успадкував Ярослав Осмомисл, який віддав Звенигород своєму сину Володимиру. В 1206-08 тут князював Роман, син новгород-сіверського кн. Ігоря Святославовича, учасника походу на половців 1185. Коли на галицький престол сів новгородський кн. Мстислав Удалий, він 1221 віддав Звенигород в управління боярину Судославу. 1227 під містом Удалий розбив війська угорського короля, звільнивши Галицько-Волинське князівство від іноземних загарбників. Востаннє Звенигород згадується у літописі під 1235, коли Данило Галицький тримав в облозі місто та оволодіти ним не зміг. На початку 1241 орди Батия знищили Звенигород.
З 1953 в селі ведуться археологічні розкопки, а 1990 тут відкрито Музей давньоукраїнського міста Звенигорода.
