ЛИНОВИЦЯ
ЛИНОВИЦЯ - смт Прилуцького р-ну, центр селищної ради. Розташ. біля трьох ставків загаченої р. Линовиці (правої прит. р. Удаю), за 12 км від райцентру. Залізнич. ст, 41 вулиця, 1184 будинків, 2915 ж. (2000). Вперше згадується 1629. Назва села походить від назви річки, на якій воно засноване. Річка Линовиця була багата рибою - линами. Л. входила до Полкової сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782-1802), до Пирятинського пов. Полтавської губ. (1802-1923), до Яблунівського р-ну Прилуцького округу (1923-30), до Прилуцького р-ну Чернігівської обл. (з 1932). У першій пол. 17 ст. була «пустим селищем», на якому прилуцький протоієрей Іван Магеровський (Мозеровський) близько 1697 осадив слободу, затверджену за ним полковником Дм. Горленком. 1709 гетьман І. Скоропадський затвердив за Магеровським «людей осілих» при х. Линовицькому, а потім "на свою особу" відібрав і царською грамотою собі у вічне володіння ствердив. Після смерті гетьмана (1722) хутором володіла його удова; 1724 хут. перейшов до родича гетьманші - полкового судді Івана Марковича. 1737 Л. належав б.т. Семену Марковичу, а 1740 хут, в якому все селянське населення складали підсусідки, одержав фельдмаршал Б. Мініх (32 бдв. хати); 5-ма бдв. хатами володів священик Мих. Лисаневич. Після заслання Мініха Л. 1742 була віддана сербу ген.-майору Івану Стоянову. Після його смерті (1744) перейшла до сина Михайла, який командував сербським гусарським полком. М. Стоянов жив у Л. ще й у 1772. 1780 наліч. 86 дворів (115 хат) селян і 2 бдв. хати підсусідків (козаків не було); основними власниками селян і підсусідків були нащадки Стоянова і Лисаневичі. 1797 наліч. 547 душ чол. статі податкового населення. У 19 ст. Л. володіли родина де Бальменів і кн. Жевахов, вони мали тут свої садиби з великими парками. 1819 на кошти дружини таємн. ради. Марії Башилової збудована мурована Успенська ц-ва з дзвіницею, при ній існувала однокласна жіноча церковнопарафіяльна школа. З 1867 Л. - волосний центр 1 -го стану. 1889 - 1 двір козаків, 303 двори селян (2 казенних, 301 власників), 3 двори міщан та ін., 320 хат,1762ж.; діяли: церква, 2 заїжджі двори, шинок, кузня, 22 вітряки. У1893 завершене будівництво залізниці і ст. Линовиця. 1899 бельгійський капіталіст П. Стевенар побудував у Л. цукровий з-д, 1910 - 402 госп., 2507 ж.; діяли: мурована Успенська ц-ва (зруйнована 1985; відбудована 1994-95), земське початкове училище (1911), жіноча церковнопарафіяльна школа. Серед землевласників була також поміщиця У. О. Путята. У 1923-30 pp. Л. - центр сільради. 1925-547дворів,2586ж.; 1930-658 дворів, 2950 ж. 1920 організована Линовицька с.-г. комуна, відкрито лікарню (1920-і pp.), аптеку (1933), діяла пожежна команда (1929). На поч. 1930-х створена с.-г. артіль ім. Ілліча і радгосп. Село було поділене на 7 бригад. Працювало дві шорні майстерні, 3 кузні, 2 столярні, шевська та кравецька майстерня. Пізніше стало 4 колгоспи : ім. Ілліча, який мав 1208 га землі (1048 га орної), коней - 45, в.р.х. 175 (у т.ч. 29 волів), діяла кузня і теслярська майстерня; ім. Горького - 992 га землі (719 га орної), коней - 41, в.р.х. - 123 (у т.ч. 10 волів), діяла кузня і теслярська майстерня; ім. Леніна - 901 га землі (724 га орної), коней 31, в.р.х. - 135 (у т.ч. 18 волів), діяла кузня і теслярська майстерня, теслярська майстерня та вітряк, і радгосп ім. Сталіна (Павлівка). 1951 до колгоспу ім. Леніна приєднані артілі ім. Ілліча та ім. Горького. 1958 всі колгоспи і радгосп об'єднані в радгосп ім. Леніна при Линовицькому цукрокомбінаті.1961 в серед. школі навчалося 370 учнів (32 працівники), у школі-восьмирічці –369учнів (ЗО працівників). Радгосп займається вирощуванням насіння цукрових буряків. 1990 в ньому наліч. 40 автомашин, 41 трактор, 11 комбайнів, а також в.р.х. - 2276, свиней - 809, коней - ЗО. Працював також міжколгоспний відгодівельний комплекс (МВК), в якому було 55 тракторів, 13 комбайнів, в.р.х. - 4880, свиней - 420, коней - 18.У 1996 в Л. містився радгосп ім. Леніна, який мав землі 2950 га (2823 га орної), наліч. 37 автомашин, 38 тракторів, 8 комбайнів, а також в.р.х. - 1648, свиней - 819, коней - 19;Линовицький цукровий комбінат«Красний»; МВК, в якому наліч. 43 автомашини, 8 комбайнів, в.р.х- 1922, свиней - 216, коней - 11; філіал Прилуцького комбінату хлібопродуктів. З 1999 проводиться приватизація земель і майна колективних господарств. У селищі відділення зв'язку, АТС, філіал відділення Ощадбанку, середня школа (447 учнів, 45 педпрацівників - 1994) з спортзалом, 2 дитсадки, лікарня, фельдшер.-акушерський пункт, аптека, ветлікарня, Будинок культури на 400 місць, 2 б-ки (18 тис. од. зб.), 12 магазинів, їдальня, селище радіофіковане (1937-61), електрифіковане (30-і pp.), перші телефони з 1930-х, перші телевізори з 1967, газифікація почалася 1987. Видавалася газета. В Л. збереглися пам'ятки садово-паркового мистецтва. Уродженцями Л. є: художник і письменникЯ. П. де Бальмен, генерал-майориА.С. Свириденко та I. Т. Редька, засл. артистка України М. I. Бебешко, укр. поет і художник М. П. Турківський, скульпторА.Ф. Гайдай. У 1970-х встановлено надгробок на могилі воїнів, які загинули1943в боях за визволення села від гітлерівців (77 чол.). Споруджено 1970 меморіальний комплекс на честь воїнів-односельців, загиблих (365 чол.) на фронтах В. В. війни, та загиблих мирних жителів села (105 чол.). Поблизу Л. –2кургани доби бронзи (2 тис. до н.е.), могильник черняхівської культури (2-6 ст.) та курганний могильник часів Київської Русі (9-13 ст.). Л. міститься на автотрасі Прилуки - Пирятин , а також сполучена дорогами з тверд, покриттям у 1973-74 pp. з селами Удайці, Полонки (10 км), у 1976-77 pp. - з селами Бубнівщина, Білошапки, Крутоярівка, Сергіївка (34,6 км), 1993 - з х. Павлівка (2,3 км).
