ЛУЧКІВКА
ЛУЧКІВКА - село Ічнянського р-ну Будянської сільради. Розташ. на лів. березі р. Іченьки (лівої прит. р. Удаю), за 12 км від райцентру і залізнич. ст. Ічня. 54 двори, 109 ж. (1996). Вперше згадується 1706. Входила до Ічнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782-1923), до Малодівицького р-ну Прилуцького округу (1923-30). Поселена ічнянським сотником Андрієм Стороженком, який купив 1706 у козака Лучки ділянку землі і почав селити на ній хутір. Назва походить від прізвища попереднього власника землі. 1737 Л. належала ічнянському сотнику Григорію Андрійовичу Стороженку. Хоча в цьому ж році він залишив сотництво у чині б.т,хут. залишився за ним. 1740 в Л. було 10 дворів (10 хат) селян. Г. А. Стороженко помер близько 1746, бо в тому році сини його поділили батьківську спадщину. Село Лучківка «з усіма підданими, палацем, млином, половиною лісів, полем і всіма сіножатями» дісталася молодшому сину Петру. Перед смертю (1748) він заповів своїй дружині Мелашці лише рухоме майно. Кому дісталася Л. - невідомо; можливо, братам Андрію і Степану, бо дітей у Мелашки не було. 1780-10 дворів (10 хат) підсусідків, 3 двори (5 хат) козаків. 1797 Л. значилася вже селом, в якому наліч. 63 душі чол. статі податкового населення; діяла дерев. Михайлівська ц-ва (збудована між 1746 та 1797). Ц-ва згоріла 1817; замість неї 1847 на кошти відставного майора Василя Косташа збудована нова дерев. ц-ва, при ній школа грамоти. 1859 - ЗО дворів, 150 ж. У 1861-66 pp. козаки, державні та казенні селяни Л. підпорядковані Ольшанському Волосному правлінню відомства Палати державного майна, а тимчасовозобов'язані селяни - Хаєнківському Волосному правлінню тимчасовозобов'язаних селян. Після реорганізації волостей Л. 1867 увійшла до Малодівицької вол. 3-го стану. 1886 - З двори козаків, 2 двори селян державних, З двори селян казенних, 28 дворів селян-власників, 4 двори міщан, 44 хати, 203 ж. 1910-62 госп., з них козаків - 7, селян - 45, ін. непривілейованих - 5, привілейованих - 5, наліч. 437 ж., у т.ч.9теслярів, 2 кравці, 4 шевці, 1 столяр, 2 ковалі, 5 ткачів, 34 поденники, 2 займалися інтелігентними та 45 - ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле нас. займалося землеробством. 542 дес. придатної землі. Діяла дерев. Михайлівська ц-ва (поновлена 1904; закрита за часів рад. влади), при ній однокласна змішана церковнопарафіяльна школа. У 1923-30 pp. Л. підпорядкована Грабівській сільраді. 1925 - 133 двори, 647 ж.; 1930 - 95 дворів, 470 ж. Уродженцем Л. є ветеран В. В. війни генерал-полковник М. Г. Хомуло.
