СИЧ ВОЛОХАТИЙ
Aegolius funereus (Linnaeus, 1758)
Таксономічна належність
Клас — Птахи (Aves), ряд — Совоподібні (Strigiformes), родина — Совові (Strigidae). Один з 4-х видів роду; єдиний вид роду у фауні України, представлений 2-ма підвидами: A. f. funereus (зх. обл.) та A. f. caucasicus (Крим).
Природоохоронний статус виду
Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні
Зона хвойних і мішаних лісів Євразії та Пн. Америки. В Україні на гніздуванні у Карпатах (Львівська обл.), на Поліссі (Житомирська, Чернігівська, Сумська обл.), ймовірно гніздиться в соснових лісах Криму та на Розточчі. На решті території рідкісний залітний.
Чисельність і причини її зміни
У Карпатах — рідкісний. В окремих р-нах Полісся (пн. Житомирської обл.) є нечисленним гніздовим. Європейську популяцію оцінюють орієнтовно в 36-71 тис. пар. Основні причини зміни чисельності — зменшення площ стиглих хвойних лісів, вирубування дуплистих дерев, хижацтво лісової куниці. Чисельність коливається за роками також внаслідок близького розташування в Україні пд. межі ареалу.
Особливості біології та наукове значення
Моногам. Осілий. У Карпатах оптимальним біотопом є темнохвойні праліси. На Поліссі оселяється в стиглих соснових лісах з домішкою осики та берези. Шлюбні крики самців чути в березні-квітні. Гніздиться в дуплах жовни чорної, займає штучні гніздівлі. Період відкладання яєць з початку березня до початку квітня. На Поліссі розмір кладки — 3-6 яєць. Насиджування — 26-28 діб. Пташенята залишають дупло у віці 29-32 днів. Близько місяця дорослі годують виводок, який у червні-липні розпадається. Молоді особини кочують. Живиться мишоподібними гризунами, рідше птахами, великими комахами.
Морфологічні ознаки
Невелика сова. Довжина тіла — 207-270 мм, розмах крил — 55-62 см, маса тіла — 116¬197 г. Голова порівняно велика з добре вираженим лицевим диском білого кольору. Верх бурий з білими плямами, низ світлий з бурим поздовжнім рисунком. Очі та дзьоб жовті. Кігті чорні. Пальці оперені до кігтів.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Внесений у Додаток ІІ CITES, переліки Бернської конвенції (Додаток ІІ). ЧКУ (1994). Охороняється на території НПП «Сколівські Бескиди», Карпатського БЗ, Карпатського НПП, ПЗ «Ґорґани», НПП «Синевир», Поліського державного заповідника. Необхідні збереження стиглих насаджень і дуплистих дерев, вивчення екології виду, виявлення місць гніздування, контроль стану популяції та охорона, приваблювання в штучні гніздівлі.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Випадки успішного розведення відомі в Німеччині.
Господарське та комерційне значення
Регуляція чисельності мишоподібних гризунів.
Основні джерела інформації
Матвеенко, 1970; Костин, 1983; Киселюк, 1990; Новак, 1990; Марисова, Макаренко та ін, 1991; Новак, Савчук, 1991; Schonn, Scherzinger et al., 1991; Горбань, 1992; Афанасьев, 1992, 1997, 1998; Годованец, Скильский и др., 1992; Годованець, 1993; Хлебешко, Цицюра, 1993, 1996; Жила, 1995, 1998; Кийко, Якубеня, 1995; Химин, Шидловський, 1995; Годованець, 1996; Гузій, 1996; Пекло, 1997; Кузьменко, 1998; Жила, Кузьменко, 1998; Книш, 2001; Боднар, Баренблат, 2003; Бумар, 2003; Горбань, Бумар та ін., 2003; Пограничний, Башта, Козловський, 2003; Башта, 2004; Держипільський, Стефурак, Стефурак, 2004.
Автори: А.-Т. В. Башта, Ю.В. Кузьменко Малюнок: І.І. Землянських
