Ceratophyus polyceros (Pallas, 1771)
Таксономічна належність
Клас — Комахи (Insecta), ряд — Твердокрилі (Coleoptera), родина — Жуки-землериї (Geotrupidae).
Природоохоронний статус виду
Вразливий.
Ареал виду та його поширення в Україні
Степи та напівпустелі Євразії від долини Дніпра на зх. до Тургайського прогину на сх.; також вздовж сх. узбережжя Аральського моря проникає в Середню Азію — на пд. до пн. межі Каракалпакії. В Україні зберігся лише на території Херсонської обл.
Чисельність і причини її зміни
Зустрічається поодинокими екземплярами, рідко. Причини зміни чисельності: розорювання цілинних степових ділянок.
Особливості біології та наукове значення
Генерація дворічна. Викопує під гноєм глибокі (до 1,5-2 м) нори з численними камерами, в які запасає гній для харчування своїх личинок, причому жук піклується про своє потомство. Активний в нічні години з травня до липня. Жук, що відродився з лялечки, зимує у норі. На території України заселяє переважно піщані ґрунти річкових долин. Харчується гноєм коней та великої рогатої худоби.
Морфологічні ознаки
Відносно великі жуки. Тіло видовжено-овальне, випукле, коричневе або смоляно-чорне. Низ тіла покритий чорно-бурими волосинками. Довжина тіла 18-28 мм. Вершина наличника самця видається вперед у вигляді довгого рогу (у самок — короткого гострого горбика), на передньому краю передньоспинки самця розвинений довгий ріг (у самок в цьому місці знаходяться 2 коротких та гострих горбики).
Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Знаходиться під охороною в заповіднику «Асканія-Нова».
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення виду
Перероблює гній великої рогатої худоби та коней, тому сприяє збагаченню ґрунтів біо-добривами та мінералами.
Основні джерела інформації
Lobl, Nikolajev, Kral, 2006; ЧКУ. Тваринний світ, 1994.
