Betula pendula, синонім — В.verrucosa — однодомне дерево родини березових, 10—20 м заввишки. Кора гладенька, біла, у старих дерев при основі стовбура — чорно-сіра, глибоко тріщинувата. Крона ажурна, з пониклими гілками. Молоді пагони голі, з полиском, червоно-бурі, густо вкриті смолистими бородавочками. Листки чергові, довгочеренкові, трикутно-ромбічні, двопилчасті, з клиновидною основою, голі. Квітки — в одностатевих серемсках: тичинкові — на кінцях гілок, довгі, зібрані по 2—3; маточкові — на вкорочених бічних гілочках, 2— З см завдовжки, зелені, спрямовані вгору. Плід — горішок. Цвіте у квітні — травні.

Поширення

Росте в лісових і лісостепових районах, у Степу — по долинах річок, утворюючи чисті й змішані з іншими породами насадження. Розводять у садах і парках.

Заготівля і зберігання

Використовують бруньки (Gemmae Betulae), молоде листя (Folium Betulae) і сік весняного «плачу». Інколи використовують кору. Бруньки заготовляють рано навесні, в період їхнього набрякання, листя — у квітні — травні, коли воно ще запашне й клейке. Бруньки, що розкрилися, і старе листя втрачають свої лікувальні властивості. Сушать бруньки і листя на відкритому повітрі під наметом або в сушарках при температурі 25—30 °С. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні з доброю вентиляцією. Строк придатності — 2 роки. Бруньки відпускаються аптеками. Сік беруть рано навесні, до розпускання листя.

Хімічний склад

Кора, бруньки і листки містять ефірну олію, сапоніни, дубильні речовини, смоли, аскорбінову й нікотинову кислоти тощо. До складу ефірної олії входять бетулен, бетулол, бетуленова кислота, нафталін, барвники та інші сполуки. Окрім цього, в бруньках і листках є флавоноїди, каротин і гіперозид. В березовому соку є цукри (2 % ), дубильні й ароматичні речовини, яблучна кислота, сполуки заліза, кальцію і магнію.

Фармакологічні властивості і використання

Препарати Б. б. проявляють сечогінні, жовчогінні, протиспазматичні, протизапальні, ранозагоювальні, антивірусні, антифунгальні, глистогінні й протипаразитарні властивості. Вони регулюють обмін речовин, функцію травного тракту й жіночих статевих органів. Березовий сік виявляє й загальнозміцнюючу дію. Галенові препарати бруньок і листя вживають при гіпо- й авітамінозі, при набряках (особливо серцевого походження), атеріосклерозі, виразці шлунка, при хронічних хворобах нирок і запаленнях сечового міхура, нирковокам'яній хворобі, жовчогінний (у комплексній терапії захворювань печінки) та як відхаркувальний (при ларингітах, бронхітах і трахеїтах) засіб. Настій листя використовують і при легких формах холециститу і холецистоангіохоліту, при альбумінурії, сечокислому діатезі, як загальнозміцнюючий засіб і як засіб, що виявляє дермотонічну дію при вуграх, інфекційних грибкових тріщинах куточків рота, мокнучій екземі. Березовий сік виявляє сечогінну й відхаркувальну дію, сприяє виведенню з організму шкідливих речовин, допомагає при серцевих набряках. Його використовують у комплексній терапії при нирковокам'яній хворобі, як загальнозміцнюючий та кровоочисний засіб при втратах крові, порушенні обміну речовин, при хворобах шкіри, дихальних шляхів і при хворобах, що супроводяться високою температурою тіла. Ефективним є використання препаратів Б. б. в акушерсько-гінекологічній практиці: настій листя вживають при гіпоменструальному синдромі, при набряках вагітних, нефропатії, клімактеричних неврозах; відвар бруньок — при нефропатії; настойку листя і березовий сік — як загальнозміцнюючий засіб при анемії в післяпологовий період і при клімактеричних неврозах. При зовнішньому застосуванні препарати Б. б. широко використовують у дерматології й косметиці, при невралгічних болях, міозитах, артритах, ревматизмі, хронічних гнійних ранах, трофічних виразках, пролежнях, саднах тощо. У народній медицині препарати з листя і бруньок використовують при бронхіті, гіперацидному гастриті та виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах, набряках і подагрі. Відвар або настойка бруньок, крім того, вважаються ефективними засобами при хронічній діареї та глистяній інвазії (аскаридами і гостриками). Препарати з бруньок і листя, а також свіжий березовий сік вживають у народі в усіх випадках, коли необхідне загальне оздоровлення й поліпшення обміну речовин в організмі. Використання березових віників у парильнях лазень вважається корисним при болях у суглобах, подагрі й радикулітах, а також при простудних і шкірних захворюваннях.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — настій листя (2 чайні ложки на 200 мл окропу, настоюють 30 хв, охолоджують, фільтрують і додають на кінчику ножа питної соди) по 50 мл 3—4 рази на день перед їдою; настойку бруньок (у співвідношенні 1 : 5, на 90 % спирті) по 1 чайній або столовій ложці на прийом як жовчогінний і сечогінний засіб; відвар бруньок (10 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день; настій бруньок (10 г або половина столової ложки, на 200 мл окропу) п'ють теплим по половині — третині склянки 2—3 рази на день за 10— 15 хв до їди як сечогінний і жовчогінний засіб та при мікозах; свіжий березовий сік (Succus Betulae) по 1 склянці 2—3 рази на день. ЗОВНІШНЬО: березовий дьоготь у вигляді 10—30% мазей або лініментів при паразитарних і грибкових захворюваннях шкіри, екземі, лишаях, виразці гомілки; мазь Вишневського для лікування ран, виразок і пролежнів; мазь Вількінсона для лікування корости і грибкових захворювань шкіри; карболен (Carbolenum) по 1—2 таблетки 3—4 рази на день ,настойку бруньок (у співвідношенні 1:5, на 90 % спирті) для розтирань.


    фейсбук