Є в Україні такий департамент «Туризму та курортів» при міністерстві економічного розвитку та торгівлі України, чим він займається визначити складно, адже ні сайту, ні належної сторінки на фейсбук у них не має.
Нещодавно його очільник пан Ліптуга вчергове поскаржився, що на наступний рік вони просять 32 мільйони гривень, а їх можуть і не дати. Звичайно, що розвиток туризму потребу капіталовкладень, які повернуться державі сторицею, але винятково за умови їх раціонального використання.
Пам’ятаю, коли в 2011 році уряд Азарова виділив цьому ж департаменту (щоправда тоді вони були у підпорядкуванні міністерства культури) близько 300 000 доларів на створення туристичного сайту України. Купили домен, склепали сайт і навіть повісили з десяток статей на той сайт… А ще на німецькі гроші (тих не вистачило то взяли грант) зробили 25 туристичних логотипів для кожної області і на тому кінець.
Департамент передали іншому міністерству, сайт випарувався, про гроші ніхто і не згадує… Тепер гроші просять на інші проекти і не мало не багато, а 32 000 000 грн… І цікаво, що в обґрунтуванні цієї суми зазначають створення виставок та друк плакатів з туристичними місцями України та представлення її таким чином на міжнародних заходах.
І тут кілька можливих причин: 1. На ці виставки ходить натовп туристів, який в такий спосіб дізнається про нашу країну і відразу ж формується у нескінченні потоки туристів, що прямують до України. 2. Організаторам в кайф їздити по міжнародним заходам, селитися в дорогих готелях та їсти лобстерів на державні гроші і виставляти свої фото на фейсбук на Лазуровому березі. Дивно у третьому тисячолітті просити гроші на друк плакатів та організацій поїздок за кордон українських делегацій, зараз, коли більшість світових музеїв роблять уже віртуальні тури по своїм залам, знімають ролики та використовують на всю сучасні досягнення – ми боремося за право друкувати плакати.
Про діяльність департаменту дізнатися дуже складно, адже на телефонні дзвінки вони не відповідають, а якщо й візьмуть – то нічого не коментують. Єдиним джерелом є сторінка його очільника – Івана Ліптуги. З якої можна зробити висновок, що Іван Ліптуга бере курс на розвиток внутрішнього туризму, адже іноземний українцю зараз не по кишені, сам він об’їздив пів світу, але в Україні практично ніде не був. Цікавою є його біографія, адже кілька інтернет сайтів повідомляє, що до призначення на цю посаду Ліптуга доволі сильно прокрався на Оперному театрі Одеси. Але відійшовши від темного минулого, повернемося до теперішнього.
Пишучи ці рядки сиджу в ужгородській кав’ярні і дивлюся на понівечену бруківку однієї з центральних вулиць, але зайшовши на сторінку Івана Ліптуги я знаю, що в Закарпатті все гаразд, адже нещодавно на сесії обласної ради депутати затвердили новий туристичний бренд Закарпаття — «Земля наближена до неба» і цього так не вистачало Закарпаттю, а тепер усе гаразд. А ще вже провели дві зустрічі робочої групи щодо розвитку яхтового туризму… І я розумію, що це так потрібно українцям, адже чи не у кожного з нас є своя яхта. Що там, що дорога до головного туристичного об’єкта країни – гори Говерла - перебуває у аварійному стані, так, що далеко не кожен наважується їхати по ній на своїй машині… Сумний список можна продовжувати до безкінечності, а до очільника відділу туризму можна знайти сотні претензій. Просто здається, що країна, яка пережила «Революцію гідності» та зараз веде важку війну з Росією заслуговує сучасного та дієвого департаменту туризму, який справді розвиватиме туризм а не імітуватиме роботу та кататиме себе по закордонню.
