Цікаву історію має Вірменська криниця, що стоїть на Центральній площі біля ратуші. За легендою, на початку XVII століття багатий вірменський купець Нарсес (або Нарзес) пожертвував велику суму грошей на будівництво водопроводу у місті.
Гроші зникли, питання про водовід не було вирішено. Деякі документи вказують, що колодязь з'явився у 1638 році.
Криниця видовбана у суцільній скелі. Глибина шахти — майже 40 метрів. Вода у колодязі виявилася солоною. Але, незважаючи на це, її тривалий час використовували. Слід зазначити, що вода ставала занадто солоною і гіркою лише тоді, коли колодязь довго не чистили. Після очищення ж вона була прозорою, злегка солонуватою.
Архівні дані засвідчують, що колодязь час від часу очищали. Замінювали і деякі частими механізму, яким піднімали воду — горизонтальний вал, колесо, канат тощо. Значне очищення колодязя проводилося 1889 року під керівництвом міського архітектора Баллога. Протягом дванадцяти днів вибирали мул та бруд. На дні його знайшли майже сотню старих бомб. Після повного очищення виявилося, що дно колодязя являє собою суцільну плиту. У стінках колодязя знаходилося багато маленьких щілин, через які сочилася вода. Прибування її було незначне — близько 300 відер за день, що не могло забезпечити потреб міста.
Криницю незабаром закрили, а надбудова у вигляді башти залишилася як цікава пам'ятка історії і архітектури. У роки нациської окупації вона була зруйнована. У 1956 році її реставрували фахівці Київських республіканських науково-реставраційних майстерень.
