Згідно Наказу Міністерства культури та інформаційної політики від 22 січня 2024 року ще три об’єкти культурної спадщини було занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятки археології місцевого значення.
Про це повідомляє КЗ «Центр консервації предметів археології», який підготував облікові документи на ці пам’ятки. Подання до міністерства здійснив Департамент охорони культурної спадщини КМДА, пише «Вечірній Київ».
«Означені археологічні пам’ятки є автентичними об’єктами археологічної спадщини та невідтворними джерелами знань про життя, матеріальну та духовну культуру населення Давнього, пізньосередньовічного та модерного Києва», — зазначають у центрі.
- Залишки мурованої церкви ХІІ–ХIV ст., вул. Волоська, 21–25
Залишки храму, який не згадують літописи, були зафіксовані поряд перетину вулиць Волоська та Верхній Вал у котловані спорудження будинків №№ 21–25, на місці знесеної старої забудови. У 1981 році досліджувалися Подільським загоном Київської археологічної експедиції під керівництвом Костянтина Гупала.
На глибині 1,5 м були виявлені фундаменти церкви ХІІІ–XIV століть та залишки кладки із цегли-плінфи ХІІ століття. Це був невеликий тринефний храм шириною 13 м, із порядовою кладкою стін на цем’янковому розчині та стрічковим фундаментами на глині. Храм продовжував існувати й у XIV столітті.
- Печерне житло кінець ХVIII–ХІХ ст., північно-східний схил гори Щекавиці
Невелика печерна споруда була виявлена у 1991 році на північно-східному схилі гори Щекавиці. На рівні підлоги привхідної камери було зібрано кілька фрагментів стінок гончарних посудин. Найбільш ранні з них датуються давньоруським часом, а найбільш пізні — XVIII–XIX століттями.
Вхід до печери являв собою отвір з округлим склепінням і вертикальними стінками, з горизонтальною рівною материковою підлогою. Від входу починалася невелика привхідна камера прямокутної у плані форми з округлим склепінням та прямовисними стінками. У південно-східному куті привхідної камери виявлено отвір печерного коридору з округлим склепінням, який відкривався в торцеву печерну камеру. У стінках цього коридору були зафіксовані 4 прямокутні ніші. Торцева камера печерної споруди, розташована в західному кінці коридору, являла собою підземне приміщення.
- Залишки церкви ХІІ ст., Вознесенський узвіз, 22
У 1878 р. дослідив археолог Петро Лашкарьов. На той час стіни храму збереглись на висоту до 1 метру, також збереглися залишки фрескового розпису. Фундаменти, залишки стін і стовпів храму були складені із цегли на розчині вапняку із сумішшю товченої цегли. Підлога церкви була з квадратних керамічних плиток, викладених у шаховому порядку на вапняковій підмазці.
Вдруге залишки церкви у 1947 році дослідив археолог Михайло Каргер. Він з’ясував, що це був одноапсидний храм середини ХІІ — початку ХІІІ століть. Під час розкопок було зібрано чимало фрагментів різнокольорових полив’яних плиток від підлоги, фрагментів фрескового живопису, уламків шиферних плит, шматків свинцевих листів від покрівлі, інших зразків будівельних матеріалів.
У 1989–1990 роках дослідження храму проводила Архітектурно-археологічна експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом Віктора Харламова. Матеріали цих досліджень зберігаються в Інституті археології НАН України.
У2023 році у Києві на державний облік взяли ще 27 пам’яток археології.
На фото гора Щекавиця на світлині кінця ХІХ століття. Світлина зроблена ательє Франца де Мезера
