Недалеко від міста Монастириська, в гирлі річки Золота Липа, можна розпочинати водні маршрути по Дністру. Пропливши біля сіл Вістря, Горигляди та Перевіз потрапляємо до села Коропець. Хоча можливо потрапити і автошляхівкою із Бучача (18 кілометрів, краща дорога ніж від Монастириська - 21 кілометр). Це один із мальовничих куточків природи Тернопільщини. Але, як і багато інших, бажає ліпшого стану.
Назва селища пов'язана із легендою, що ніби тут люди ловили тільки коропів, а коли почали будувати житла над річкою, то і селище назвали Коропець (вперше згадується 1421 року). Є у селищі старовинний парк (дата заснування - друга половина XVIII століття), де можна побачити гінгко дволопатеве, платани - східний та західний, 150- річні тополі та багато екзотичних порід. Перед входом у парк стоїть стела на честь надання Коропцю магдебурзького права.
Посеред парку розташований палац колишнього власника цих земель, маршал- ка Галицького сейму, графа Станіслава Бадені - архітектурна пам'ятка (перебудований у стилі неоренесансу в 1908 році), яка своєю класичною архітектурою вражає будь-кого. У ньому було 38 кімнат та залів. Палац був оздоблений портиками та іонійськими, коринфськими, тосканськими колонами. Зазнав значного руйнування у 1914-1920 роках.
На території парку сьогодні розташована школа-інтернат, де у літню пору року за домовленістю можна переночувати. А ще краще заночувати в наметах на мальовничих галявинах, які розташовані між лісом та Дністром. Тут поряд ліс, річка, водоспад „Дівочі сльози". Завдяки вдалому розташуванню місцевосці та теплому клімату фрукти та овочі дозрівають на два тижні швидше.
У костьолі Чесного Хреста проводить відправи римо-католицька громада. При виїзді із селища убік Гориглядів на Перевозі височить церква Успіння Пресвятої Діви Марії (1785 рік).
Якщо їхати дорогою із Бучача, по праву сторону нещодавно було споруджено церкву святого Отця Миколая. Трохи нижче церкви стоїть своєрідна стела із червоного каменю (1975 рік), яка увіковічує пам'ять, односельців полеглих у роки другої світової війни
