Карадазький природний заповідник

Карадазький природний заповідник (до 1997 р. Карадазький 105 державний заповідник) існує вже 20 років. Проте історія його створення налічує більш ніж 70, а вивчення природних особливостей гірської групи Карадаг - понад 200 років.
Розташований заповідник у південно-східній частині Кримського півострова на відстані 36 км на південний захід від м. Феодосії між Отузькою на південному заході і Коктебельською долинами на північно-му сході, між населеними пунктами Коктебель, Щебетовка, Курортне.
Це один з найпримітніших та мальовничих куточків Криму. Відомий дослідник Тавриди К. І. Таблиць, а потім академік П. С. Паллас першими звернули увагу на своєрідну, екзотичну красу Карадагу.
А. А. Прозоровський-Голіцин у 1881 році виявив його вулканічне по-ходження, а А. Е. Лагоріо склав першу геологічну карту Карадагу. Проте тільки з організацією у 1914 році Т. І. Вяземським Карадазької наукової станції з’явилась можливість проводити тут систематичні наукові дослідження і постало питання про заповідання Карадагу. Вперше науково обгрунтував це у 1922 році академік О. А. Павлов, який вважав, що оригінальні форми рельєфу та пейзажі його можуть посперечатися з иайвідомішим у світі Иєллоустонським національним парком США. Спочатку Карадаг отримав статус пам’ятки природи місцевого, потім республіканського значення, а в 1979 році за рішенням Уряду України - державного заповідника.
Площа Карадазького природного заповідника становить 28,742 км2, куди входить 8,091 км2 акваторії Чорного моря. Охоронна зона включає середньовікове поселення Тепсень площею 9,4 км2.
Ландшафт заповідника особливо вражає своїми незвичайністю і са-мобутністю. Це залишки величного вулканічного масиву юрського періоду, до якого підходять степи рівнинного Криму. Вулкан є при-родним музеєм мінералів - сердоліку, халцедону, агату, яшми, різної форми і відтінків застиглої лави, що справляє па відвідувачів незабутнє враження. Дуже мальовничою є і берегова смуга заповідника з численними, надзвичайної краси затишними бухтами з прозорою водою, що оточені стрімкими скелями.
Клімат Карадагу є перехідним від субсередземноморського до степового, помірно теплого, сухого, характерного для степової частини Криму. Середня температура лютого дорівнює +1,5 °С, липня + 23,8 °С при абсолютному максимумі + 40 °С і мінімумі - 24 °С. Період із сніговим покривом у прибережній зоні триває в середньому 21 день, а в горах - до 65 днів. Температура води в морі змінюється від 5 до 22 °С.
Рослинний світ Карадагу надзвичайно багатий і представлений трьома поясами: 1) від рівня моря до 250 м - степів, чагарників і рідколісся; 2) до 450 м - пухнастодубових лісів і 3) вище 450 м - скельнодубових і грабових лісів. Нижчих рослин тут налічується 538 видів, у тому числі 111 прісноводних діатомових водоростей, 87 - синьозеле- них водоростей прісноводних водойм та 40 - грунтових, 63 види фіто- патогенних грибів, 94 - лишайників, з яких 6 занесено до Червоної книги України. Це порела водоростеподібна, летаріела переплутана, пармерія грубозморшкувата, торнабеа щитоподібна та інші.
Вищих судинних рослин тут 1169 видів, що становить 46 % флори Криму. З них 74 є ендемами (астрагали зверхуволосистий та подібний, еремур Юнге, роговики товстуватий та Шмальгаузена, ремнепелюсник козячий, клен Стевена, ластовень кримський, роман стерильний, шавлія скабіозолиста, чебрець Дзевановського, роговик Біберштейна тощо), 61 вид занесено до Червоної книги України і 28 - до Європейського червоного списку.
Рослинність заповідника представлена широколистяними лісами з дуба пухнастого, граба, ясена, різнотравно-ковилово-злаковими степами, шибляковими та фріганоїдними угрупованнями, ялівцевими та фісташко-дубовими рідколіссями. До Зеленої книги України занесено формації ялівцю високого, фісташки туполистої і степової, угруповання з ковил Браунера, понтійської, асфоделіни кримської, півонії тонколистої.
Не менш різноманітним є і тваринний світ Карадагу. Лише наземних безхребетних тут понад 2300 видів, метеликів - 1650 видів, 51 з яких занесено до Червоної книги України, 16 - до Європейського червоного списку. У Червону книгу України занесено богомола емпуза смугастого, аскалафа строкатого, жужелицю-молюскоїда, вусача-чорнокрила Келлера, бджолу-тесляра фіолетову, дибку степову, ембію реліктову, метеликів - каллімаха, бражника кроатського, карликового, шовкопряда Балліона, совку Трейчке та інших. З 8 видів плазунів 4 значаться в Червоній книзі України, 1-у Європейському червоному списку.
У заповіднику зареєстровано 210 видів птахів, 31 з яких занесено до Червоної книги України, 4 види - до Європейського червоного списку. Цс чубатий баклан, балобан, сапсан, орлан-білохвіст, гриф чорніш, дрофа, деркач, крохаль довгоносий, лунь польовий, реготун чорноголовий, сип білоголовий та інші.
Фауна ссавців налічує 29 видів, з них 11 занесено до Червоної книги України, 1 - до Європейського червоного списку. Тут водяться лисиця, кабан, козуля, куниця кам’яна, білка, заєць-русак, їжак, білозубка мала. Рідкісні тварини трапляються в малодоступних місцях. Це рукокрилі - підковоноси малий і великий, нічниця триколірна, широковух європейський, нетопир середземноморський; серед морських тварин - дельфіни (афаліна, азовка, білобочка чорноморська).
У загальних рисах морська біота заповідника представлена типово чорноморською флорою (454 види) і фауною (близько 1000 видів). Налічується 118 видів мікроскопічних діатомових водоростей, 182 види макрофітів, з них зелених - 45, бурих - 45, червоних - 92 види. До Червоної книги України занесено 5 видів водоростей - діктіота дихотомічна, кладостефус губчастий, немаліон глистоподібний тощо. З 89 видів риб 9 є рідкісними - білуга чорноморська, лосось чорноморський (занесений також до Європейського червоного списку), морський коник чорноморський, зубарик звичайний, піскарка бура й сіра, бичок- рижик звичайний, морський півень, арноглос. З ракоподібних до Червоної книги України занесено морського крота, ксанто пореса, крабів трав’яного, волохатого, мармурового, які є морськими санітарами. До перелічених треба додати ще 200 видів бентосних тварин, з них 109 - паразитів риб, 113 видів зоопланктону тощо. На початку 80-х років вселився гребневик мнеміопсис - ендемік атлантичного узбережжя, який поїдає ікру та личинки чорноморських риб. В останні роки морські екосистеми зазнали помітних негативних змін внаслідок забруднення Чорного моря хлорорганічними сполуками, нафтопродуктами. Порушується репродуктивна здатність гідробіонтів, зокрема риб, зникають рідкісні види.
Науковці заповідника вздуть постійні спостереження за морськими, степовими і лісовими екосистемами, а також беруть активну участь у поширенні знань про красу і багатство біорізноманіття Карадагу серед десятків тисяч туристів і відпочиваючих, що приїздять сюди щороку. В заповіднику діє єдина в Україні автоматизована станція моніторингу навколишнього середовища на фоновому рівні за радіацією проводяться розробки ефективних природоохоронних заходів.