Белз. Історико-культурний заповідник

Сьогодні в старовинному містечку Белз проживає близько 2500 мешканців. Перша письмова згадка про місто датується 1030 роком. За легендами назва міста походить від старослов’янського слова «бевзь», що означало заболочену місцевість. Місто дійсно розміщується серед заболоченої долини, де зливаються річки Солокія та Речиця. За переказами Белз був заснований у 980-х роках київським князем Володимиром Великим як оборонна твердиня. У ході боротьби місто було захоплене польськими військами. У 1030 році Белз був відвойований Ярославом Мудрим, із цього часу став важливим захисним пунктом західних кордонів Київської Русі. Через нього проходили важливі торгові шляхи з Польщі та Візантії. У 1170 році Белз став столицею удільного Белзького князівства. За володіння містом упродовж століть велася запекла боротьба між Литвою, Польщею, Київською Руссю та Угорщиною. У 1340 році Белз став столицею утвореного Белзького воєводства, а в 1377 році його було захоплено королем Угорщини Людовіком, який надає Белзу магдебурзьке право. Місто почергово переживає періоди занепаду та розквіту. До складу України місто увійшло з 1951 року. У 2001 році Белз отримав статус Державного істориком культурного заповідника. У Белзі знаходиться унікальна каплиця Святого Валентина — патрона всіх закоханих, що є частиною собору Святого Миколая, збудованого у 1926 році. І собор, і каплиця перебували у власності колишніх ливарників гармат, що з XVII століття були відомими на всю Польщу. Нині храмовий комплекс прикрашений символікою гарматників та ядрами. За легендою усі закохані, що відвідають каплицю Святого Валентина, назавжди збережуть подружню вірність. Нещодавно каплицю було відреставровано. У місті знаходиться міська ратуша з цікавою архітектурою, початок будівництва якої сягає ХVІІ ст. Іншою пам’яткою сакральної архітектури Белза є монументальні руїни монастиря отців-домініканців XVII століття, заснованого князем Земовітом Мазовецьким. Із Белза походить видатний український релігійний діяч, митрополит Київський та усієї Русі (1308), ініціатор спорудження славнозвісного Успенського собору в Москві, перший канонізований святий Росії Петро Ратенський. Про духовне життя мешканців міста яскраво свідчать дерев’яна будівля церкви Святої Параскеви П’ятниці (XVII століття) та мурований римокатолицький костел Святого Миколая (1653).