Карпатський національний природний парк

Вершина Говерли - це своєрідний символ величі і гордості України. Якщо піднятися на неї, то перед очима відкриваються панорама простору і незрівнянна краса першого і одного з найбільших в Україні Карпатського національного природного парку, що успадкував свою назву від Карпатської гірської ландшафтної країни. Становлення його тривало майже 50 років, поступово через створення за рекомендаціями вчених окремих резерватів на найцінніших пралісових і високогірних ділянках. Частина нинішньої території парку з 1968 по 1980 рік була у складі Карпатського державного заповідника. У червні 1980 року Уряд України з метою збереження красивої і неповторної природи східного макросхилу Українських Карпат, їх гірських і долинно-річкових ландшафтів, цінних історичних, архітектурних та етнографічних пам’яток, дбайливого використання рекреаційних природних ресурсів краю прийняв постанову про створення Карпатського державного природного національного парку. Згідно з цією постановою Говерлянське і Високогірне лісництва були відокремлені від Карпатського державного заповідника. Нині загальна площа парку становить 50 303 га, на наукових засадах розробляється її нове функціональне зонування. В заповідну зону мають увійти найцінніші пралісові, субальпійські та альпійські ділянки, на яких масово ростуть ендемічні та реліктові види й фітоценози, знаходяться верхів’я витоків усіх приток Прута і Чорного Черемоша, а також інші унікальні ділянки, які відіграють стабілізуючу гідрологічну роль. Природа парку дуже цікава в науковому відношенні, тому її в різні часи досліджували відомі вчені - В. Шафер, С. Стойко, М. Голубець, К. Ма- линовський, Л. Мілкіна, В. Парпан та багато інших.
Територія парку простягається на 55 км з півночі на південь і на 20 км - із заходу на схід. Це верхня частина басейну р. Прут і середня - р. Чорний Черемош. В геоструктурному плані вона входить до складу Чорногірської і Скибової зон Карпатської складчастої області, де на поверхню виходять товстошарові пісковики, чорні аргіліти, глинисто-пісковий фліш та інші. Вона репрезентує райони середньогірських Скибових Горган з характерними кам’янистими розсипами, Ясинсько-Верховинської міжгірної котловини з м’якими обрисами і плоскими вершинами гір та Чорногірського масиву з високими хребтами, що тягнуться з північного заходу на південний схід з характерними особ-ливостями рельєфу: наявністю слідів давнього зледеніння - обширних давньольодовикових морен і карів, заповнених кришталево чистою водою. Вершини гір округлі або куполоподібні, схили в нижніх частинах пологі, а у верхніх - круті. В межах парку виділяються бурі гірсько-лісові, гірсько-підзолисті, гірсько-лучні і дернові типи грунтів. Ландшафтне різноманіття представлене низькогірськими флішевими крутосхилими хребтами з бурими гірсько-лісовими та дерново-буро-земними щебенюватими грунтами; середньогірськими і високими давньольодовиковими флішевими крутосхилими хребтами з полонинами, на яких переважають бурі гірсько-лісові щебенюваті та гірсько-торф’яно-буроземні грунти; гірські галечникові, гравійно-піщані та суглинисті заплави.
Клімат сприяє тут цілорічному відпочинку людей. Він характеризується як перехідний - від помірно теплого західноєвропейського до континентального східноєвропейського. Середньорічна температура повітря становить + 6 °С із зниженням у високогір’ї, річна кількість опадів збільшується з висотою від 800 до 1400 мм, снігу випадає до 50 см, а в окремі роки до 2 м. Опади є основними чинниками регулювання водного стоку р. Прут з її численними притоками - Прутець Чемигівський, Прутець Яблуневський, Женець, Жонка, Піги, Кам’янка, які утворюють багато порогів та водоспадів. У гідрологічній мережі (Л) субальпійського ландшафту особливою красою відзначаються озера льодовикового походження - Марічейка (1 га) у підніжжі гори Шурин-Грогіа та Несамовите (0,5 га) під горою Туркул. Загалом озера субальпійського поясу заболочуються внаслідок наростання сфагнових плавів від їх країв до середини, що становить неабиякий інтерес для болотознавства.
Багатий і різноманітний рослинний світ національного парку.
Тут охороняються всі типи фітоценотичних комплексів лісового (крім поясу дубових лісів), субальпійського та альпійського поясів, що є характерними для гірських систем Центральної Європи. Основна площа вкрита буковими, смерековими, ялицевими, сіровільховими та мішаними лісами, рідко - клейковільховими, березовими і сосновими. Найпоширенішими є буково-ялицево-смерекові та чисті смерекові ліси, в яких часто ростуть явір, ясен, в’яз гірський, ховаючись від холодних морозних вітрів переважно в міжгривних долинах. Вище верхньої межі лісу сформувалося типове криволісся із сосни гірської, вільхи зеленої та ялівцю сибірського в комплексі з квітучими луками, чагарничками, мозаїкою мохів та лишайників. Ценотична різноманітність національного парку утворена 14 болотними, 91 лісовою, 19 чагарниковими, 27 лучними домінантними асоціаціями. Із них до Зеленої книги України занесено 31 асоціацію. На території парку росте 1105 видів вищих спорових і судинних рослин, з яких 440 видів мохів. До Червоної книги України занесено 78 видів: рододендрон східнокарпатський, арніка гірська, родіола рожева, сон білий, ліннея північна, баранець звичайний, плаун річковий, сосна кедрова, журавлина дрібноплода, більшість видів зозулинцевих, що трапляються на післялісових луках і верхових болотах. Із цієї категорії видів завжди милують око квіти - провісники весни: підсніжник звичайний, білоцвіт весняний, шафран Гейфелів. Три види занесено до Європейського червоного списку. Найбільше ендеміків і реліктів зустрічається на Чорногорі.
На території парку також найбільші за площею в Українських Карпатах реліктові угруповання сосни звичайної, берези повислої та частково сосни кедрової, єдине місце росту якої знаходиться на Чорногорі, в урочищі Кедрувате. Гірські краєвиди доповнюються на полянах різноманіттям барв лучних рослин.
Багатством форм рельєфу, клімату, рослинного світу закономірно зумовлюється різноманіття тваринного світу. Особливістю його є велика частка комахоїдних, рукокрилих та гризунів, дещо менше хижаків та парнокопитних, мешкання яких приурочене до висотних гірських поясів. З дрібних ссавців поширені бурозубки мала, звичайна та альпійська; кутори мала та велика; миші хатня і жовтогорла; полівки темна, Шермана і снігова; з гризунів - білка звичайна з чорно-коричневим аж до чорного забарвленням хутра, вовчки сірий, лісовий та горішниковий. З парнокопитних найбільше аборигенів - олень благородний, козуля, кабан дикий. Інколи вдається побачити і володаря карпатських гір - ведмедя бурого. Вже не часто трапляються також куниці лісова і кам’яна, борсук, вовк, кіт лісовий, рись, видра та горностай. Майже неможливо уявити собі парк без птахів. В темнохвойних лісах навіть є тайгові представники - снігур і горіхівка. У долині можна побачити канюків, що ширяють над лісами й полями, вишукуючи здобич - дрібних звірків. У холодних гірських потоках водиться форель струмкова, яка восени добре помітна під час нересту. Із земноводних в передгір’ях і горах трапляються тритони гребінчастий, альпійський і карпатський, жаби гостроморда і трав’яна, із плазунів - веретільниця, вуж, мідянка, гадюка звичайна, ящірки прудка і живородна. Загалом фауністичне різноманіття парку представляють 48 видів ссавців, 110 - птахів, 11 - риб, 10 - земноводних, 6 - плазунів. До Червоної книги України вписано 32 види фауни, а до Європейського червоного списку - вовка, ведмедя бурого, видру річкову, рись звичайну та інших.
На території національного парку є чимало визначних об’єктів живої і неживої природи. Крім урочища Кедруватого, досить цінним є верхове болото Рудяк з журавлиною дрібноплодою та іншими рідкісними видами рослин. Багатьох туристів зачаровують скелі, печери Довбуша. У Яремчі є дивовижний водоспад “Прибій”, котрий падає з висоти 12 м на фоні великих кам’яних брил, що створює надзвичайно заворожуючу картину.
Місце для національного парку вибране не випадково. Він розташований на екологічно чистій землі. Особливий дар його природи - це джерела з мінеральною водою двох типів: хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвою і слабкомінералізованою гідрокарбонатно-натрієвою з підвищеним вмістом органічних речовин. З цими об’єктами тісно пов’язані рекреаційно-лікувальна та рекреаційно-туристська діяльність національного парку. Природні умови сприяють і розвиткові тут гірського спорту. Храм природи парку дарує всім відпочинок і радість. їх вони можуть отримати, подорожуючи по мережі еколого-пізнавальних стежок. Це живий музей природи, невичерпне джерело енергії, наснаги і всього прекрасного для душі.
Крім чарівної природи парк має багату історію і культуру корінного етносу. В його межах збереглося 9 церков XVI-XX ст., збудованих у традиційних формах гуцульського стилю, які з далеких віків несуть таїнства святості. Ними захоплювалися не лише мистецтвознавці, художники та архітектори, а й поети. Тут відчувається масовий потяг людей до відродження своєї корінної культури, етнічних законів буття, народних промислів і традицій у святкуваннях та ставленні до роботи. Все це відбувається на тлі усвідомленої людської турботи про збереження рідної природи, без якої стає неможливим відродження української нації.