Турухтан (Philomachus pugnax)— кулик середній за розмірами (менший від голуба), з досить довгими ногами і відносно невеликим дзьобом. Навесні зграї самців можна пізнати ще здалеку за характерним забарвленням і поведінкою. Для самців характерна наявність своєрідного «коміра» (довгих загнутих пер, які прикривають воло і груди) і «вух» (пучків видовжених пер по боках потилиці), забарвлення яких дуже мінливе, але в основному складається з чорного, білого й рудого кольорів, по-різному скомбінованих у кожного птаха. Самок, самців у зимовому оперенні й молодих птахів можна сплутати здалеку з іншими куликами, зокрема з улітами. Проте, коли турухтани стоять, то помітно буруватий (а не сірий, як в улітів) тон верху тіла і порівняно короткий дзьоб. При зльоті впадає в очі характерне забарвлення надхвістя темне, без білої перев'язі. тільки по боках облямоване білим.
Навесні тримаються щільними, іноді великими (з кількох сотень птахів) зграями на берегах водойм, вкритих підростаючою травою,- восени — на піщаних косах, сухих луках, вигонах, полях.
Звуки — в польоті зрідка тихе «кек, кек» (взагалі ж мовчазний птах).
В Україні — гніздиться спорадично і не щороку, тільки в окремих місцях (Полісся, долина Дніпра на південь до Канева).
Під час перельотів — численний по всій території країни.
