ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (до 1954 – Проскурів)
Обласний центр, у верхів’ї Південного Бугу, на місці злиття з ним р. Плоскої.
Уперше згадується документально 1493 як сторожовий сигнальний пункт, призначений оповіщати про появу ворога. Зазнавав частих нападів кримських татар, особливо спустошений у 1512 і 1593. Протягом XVI–XVIII ст. жителі міста не раз брали участь у виступах проти поляків. 1653 населення влилось у військо Б. Хмельницького. 27 років був під гнітом турків. Після звільнення починає відроджуватись. У XVIII ст. стає приватновласницьким містом. З 1663 ним володіли Замойські. На місто поперемінно претендували спадкоємці цієї вельможної родини та княгиня Замойська, мати польського короля. З кінця XVIII ст. – повітове місто. 1822 пожежа повністю його знищила. Розвиток ремесла і торгівлі сприяв росту населення. На початку XIX ст. тут були великі склади з зерном, сіллю, якою забезпечувалися інші повіти. Місто стає одним з найбільших пунктів хліботоргівлі, набуває рис промислово-торговельного центру. З 1941 – обласний центр Кам’янець-Подільської області. 1954 перейменований на Хмельницький.
