Місто (10.8 тис. жителів), центр району, розташоване на високих яристих схилах пригирлової частини долини р. Тясмин. Перша згадка про Чигирин як про козацький зимівник відноситься до першої половини XVI ст. Після створення Речі Посполитої він поступово стає чи не самим південним на Дніпрі її оплотом у боротьбі з турецько-татарською загрозою. Повз Чигиринську гору (яку ще називають Замковою або Кам’яною) проходив торговий шлях з Києва у Крим, і по ньому ж кримські татари найчастіше влаштовували свої набіги. Кам’яна гора, верхня частина якої вкрита дуже щільними брилами пісковику і з трьох боків має круті стрімкі схили, є природною перешкодою, яку неважко було перетворити на неприступну фортецю. До кінця XVI ст. Чигирин, що знаходився на далеких задвірках Речі Посполитої, поступово перетворюється на один з найважливіших центрів непокори і протистояння українського козацтва та селянства шляхетській сваволі. Місто періодично ставало місцем збору повстанців, і тоді польська влада кидала проти них регулярні війська. Про такий бій 1597 р. нагадує меморіальна дошка (найстаріший пам’ятний знак Чигирина), вмурована у хрест, встановлений на Замковій горі в XIX ст. Це місто в історії України нерозривно пов’язано з ім’ям Б. Хмельницького. Він став чигиринським сотником в 1638 р., а через десять років організував і очолив широкомасштабне повстання проти Речі Посполитої, що увійшло в історію як Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. Б. Хмельницький, родове село якого Суботів розташоване неподалік, зміцнив місто, влаштував тут свою резиденцію і фактично перетворив Чигирин на столицю першої української козацької держави. Місто в той час було розділене на дві частини. На Кам’яній горі, на невеликій площі 200 х 150 м розташовувався обнесений стінами замок і основні укріплення, від яких залишилися руїни. На вершині гори в 1967 р. відкритий величний пам’ятник гетьману Б. Хмельницькому (скульптори М. Вронський, А. Олійник, архітектор В. Гнєздилов). Під горою розташовувалося власне місто, також добре укріплене і обнесене 3-кілометровою стіною. У Чигирин був єдиний вхід з боку Суботова, що проходив через ситему додаткових укріплень і підвісний Тясминський міст. У нижньому хаотично забудованому місті знаходилися гетьманський палац, Спаська та Успенська церкви, кілька торгових площ. Смерть Б. Хмельницького в 1657 р. стала початком занепаду Чигирина, який до середини XIX ст. практично перетворився на велике село. У колисці української незалежності створений раціональний історико-культурний заповідник “Чигирин”, основні споруди якого розташовані біля підніжжя Замкової гори.
