Місто (190 тис. жителів), центр району, розташоване на гранітних берегах р. Рось. Вважається, що нинішнє місто (до 1944 р. воно називалося Корсунь) розташоване на місці древньої могутньої фортеці, збудованої в 1032 р. ще Ярославом Мудрим. Назва міста походить від кримського Корсуня (Херсонеса) і дана священиками київської Десятинної церкви – вихідцями з тих місць. У1240 р. фортеця була зруйнована монгольськими ордами, і ці місця знову почали заселятися тільки в XV–XVI ст., коли сюди мігрували селяни з північних і західних областей. Перебу-ваючи в складі Речі Посполитої, в 1584 р. Корсунь одержав Магдебурзьке право і незабаром став центром староства.
В ХVІІ–ХVІІІ ст. місто незмінно опинялося в епіцентрі козацького, а потім гайдамацького протистояння польським загарбникам. У 1648 р. саме під Корсунем війська Б. Хмельницького розбили польську армію гетьмана уі Потоцького, одержавши одну зі знакових перемог Визвольної війни українського народу. В 1780 р. право на володіння Корсунським староством одержав племінник польського короля С. Понятовський, з ім’ям якого пов’язані найстаріші із збережених у місті визначні архітектурні пам’ятки. На трьох гранітних островах р. Рось в 1783 р. архітектор Я.-Г. Мюнц заклав ландшафтний парк, що займає нині 97 га, і розпочав будівництво садиби. На острові, що нині має ім’я М. Коцюбинського, в 1786 р. побудували палац [28] у стилі романтизму, візантійської цивільної і культової архітектури з елементами неоготики; в’їзні ворота (вежа) у стилі романтизму з використанням середньовічних архітектурних мотивів, флігель у стилі раннього класицизму і швейцарський будинок Після приєднання правобережних українських земель до Російської імперії Корсунський маєток в 1799 р. купив цар Павло І і подарував своєму міністрові юстиції П. Лопухіну, прізвищем родини якого звичайно і називають нині садибу. В 1929–1934 рр. за кількасот метрів від Корсунського маєтку вгору за течією ріки зводиться велика (друга за потуж-ністю на Росі) гідроелектростанція.
На початку 1944 р. у цьому районі відбулася одна із найбільших битв Великої Вітчизняної війни на території України, що увійшла в історію під назвою Корсунь-Шевченківської операції. Під час майже місячної військової операції, яка ще мала назву “Новий Ста- лінград”, війська 1-го і 2-го Українських фронтів, оточивши велике угруповання фашистських військ, знищили 55 тис. солдатів і офіцерів і понад 18 тис. взяли у полон. У1952 р. у колишньому палаці Лопухіних відкрився Музей історії Корсунь-Шевченківської битви. В 1990-х роках біля в’їзних воріт садиби встановили пам’ятник Т. Шевченку [29], який побував у Корсуні в 1859 р. На острові Зелений, розташованому за півкілометра угору за течією від греблі ГЕС, спорудили великий пам’ятник Росичу [30], мешканцеві літописного Корсуня.
