Місто (14.5 тис. жителів), центр району, розташоване на крутих кам’янистих берегах р. Тясмин. Кам’янка заснована на початку XVII ст. переселенцями з Поділля, Київщини і Житомирщини. В історичних документах село вперше згадується в 1649 р., коли воно було передане у спадкове володіння Б. Хмельницькому. Після закінчення російсько- польської війни в 1667 р. правобережні українські землі знову опинилися під владою Речі Посполитої. В 1730 р. Кам’янка перейшла у володіння Любомирських, а в 1756 р. селу наданий статус містечка. Г. Потьомкін викупив Кам’янський маєток в 1787 р. і подарував своїй племінниці К. Самойловій, яка вийшла заміж за Л. Давидова і тут осіла. На початку 20-х років XIX ст. у Кам’янці оселився її молодший син, відставний полковник В. Давидов, і маєток стає одним із центрів декабристського руху в Україні. Тут часто гостювали і збиралися на наради члени Південного товариства декабристів — П. Пестель, С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев-Рюмін, С. Волконський та ін. У присадибному парку, на сьогодні розділеному надвоє центральною вулицею міста, зберігся Грот декабристів (1825 р.). У верхній частині парку встановлено пам’ятник декабристам (1975 р., скульптори М. Вронський, В. Чепелик, архітектор В. Гнєздилов), що символізує підготовку антицарської змови. На крутому березі Тясмину розташований Зелений картковий будиночок (початок XIX ст.), у якому господарі і гості часто спілкувалися. Тепер тут знаходиться му- ета навіть названо острів — велика гра-нітна скеля посередині Тясмину, а про його візити нагадує пам’ятник О. Пуш-кіну (1976 р., скульптор В. Шатух, архі-тектор В. Гнєздилов), встановлений у Парку декабристів.
У середині XII ст. Канів стає стратегічно важливим містом на південних рубежах Київської держави. Після захоплення нинішньої території України ханом Батиєм у 1239–1240 рр. місто перетворюється на резиденцію його намісників. До кінця XIV ст., вже пере-буваючи під владою Литовського кня-зівства, Канів поступово перетворюється на важливий торговельний центр, який в 1600 р. отримав Магдебурзьке право. Знаходячись у прикордонні на стику інтересів Речі Посполитої, Мос-ковської держави, Кримського ханства і корінного населення Канів, залежно від ситуаційного розкладу сил, часто переходив з рук у руки. Ще в середині XVI ст. місто стає своєрідним символом для козаків, які воліли на схилі свого віку селитися на Чернечій горі, названій на честь розташованого тут Канівського монастиря. Навіть у нинішній, значно більшій територіально Україні, важко знайти місце, що так впливає на людину, як ця круча над Дніпром. Тому цілком зрозумілий вибір схильного до символізму Т. Шевченка Чернечої гори як свого вічного притулку. З весни 1861 р., коли пароплав “Кременчук”, що прибув з Києва, доставив труну з останками поета у місто, щоб поховати його на дніпровій кручі, і до наших днів Канів є своєрідним духовно-ментальним центром українців і України. Після поховання на Чернечій горі над могилою Т. Шевченка був насипаний двоярусний курган і встановлений дубовий хрест, пізніше замінений на чавунний. Перший пам’ятник на могилі поета (погруддя із чавуну, скульптор К Тере- щенко) встановлено в 1923 р. У 1925 р. територія навколо могили була оголошена заповідником, а Чернеча гора пе-рейменована на Тарасову. Великий бу-динок Літературно-меморіального музею Т. Шевченка побудований в 1934—1937 р. за проектом архітекторів В. Кричевського і П. Костирка. Новий гранітний пам’ятник Т. Шевченку (скульптор М. Манізер, архітектор К. Левінсон) встановлений на високому постаменті незадовго до Великої Вітчизняної війни в 1939 р. До музейного комплексу з набережної ведуть широкі сходи, на яких, а також і перед пам’ятником влаштовані оглядові майданчики, з яких відкривається велична панорама Дніпра. У Каневі знаходиться Музей українського народного декоративного мистецтва і безліч, переважно післявоєнних, пам’ятників. Найбільш своєрідним і, мабуть, єдиним в Україні є пам’ятник воїнам бронепоїзду № 56 (1980 р., архітектор В. Тофан), що обороняв Канів від ворога в 1941 р. У1972–1975 рр. будівництвом у районі міста Канівської ГЕС було завершено спорудження каскаду гідроелектростанцій на українській ділянці Дніпра.
