Місто (15.0 тис. жителів), центр однойменного району, розташоване на крутих кам’янистих берегах р. Вільшанка.
Перша письмова згадка про Городище, що розташовувалося на місці поселення часів Київської Русі, відноситься до початку XVI ст. У1527 р. тата-ри його вщент зруйнували, і відродилося воно лише через століття. Під час Визвольної війни українського народу в 1649 р. Городище стає сотенним міс-течком Черкаського полку. Після закінчення російсько-польської війни в 1667 р. воно знову підпадає під владу Речі Посполитої. Після приєднання правобережних українських земель до Російської імперії в 1793 р. Городище стає волосним центром Черкаського повіту.
На початку XIX ст. у містечку на-родився Семен Гулак-Артемовський (1813–1973 рр.), відомий співак і ком-позитор, який увійшов в історію укра-їнського музичного мистецтва як автор опери “Запорожець за Дунаєм” (1862 р.) — одного з найвідоміших національних оперних творів. На центральній вулиці Городища встановлений пам’ятник С. Гулаку-Артемовському (1971 г., скульптор Г. Кальченко, архітектор А. Ігнащенко), а на місці будинку, в якому він народився, — пам’ятний знак (1968 р.). У першій половині XIX ст. Городище розростається за рахунок селян, що працювали на видобутку граніту і лабрадориту та осідали тут. Важливим стимулом у розвитку містечка стало будівництво між Городищем і Млієвим механічного і цукрового заводів у 1848 р. У1844 р. за кошти князя М. Воронцова в центрі містечка зводиться Михайлівська церква. Примітна ця культова споруда з традиційно важкою долею тим, що її збудовано у зовсім незвичному для цих місць – неоготичному стилі і зовні (і зсередини) вона нагадує кірху або костел, і аж ніяк не православний храм. Проте, за твердженням місцевих жителів, з моменту закінчення будівництва і дотепер Михайлівська церква була лише православною. Служба в ній переривалася двічі: в 1933–1941 рр. тут знаходився склад і була зруйнована дзвіниця, а в 1961–1989 рр. — спортивний зал. Не зважаючи на всі мінливості долі в ній зберігся великий фрагмент розпису “Страшний суд”, і відновлена в 1989 р. дзвіниця разом з відремонтованою церквою є архітектурною прикрасою нинішнього міста.
