Місто (106.5 тис. жителів) республіканського значення, розташоване на березі Каламітської затоки Чорного моря. Під час грецької колонізації Північного Причорномор’я в VI-V ст. до н.е. тут виникло античне місто Керкинітіда, що проіснувало кілька століть. Наприкінці XV ст. турки заснували тут місто-фортецю Гезлев (у російських документах йменувалося Козлов), що стало одним з найбільших турецько-татарських невільничих ринків в Криму. З часу становлення міста збереглися залишки фундаменту оборонних стін і кріпосних воріт, підземний хід для водопостачання міста, турецька лазня і текіє (монастир) дервішів (мандрівних мусульманських жебраків). У 1552 р. у Гезлеві на замовлення кримського хана Девлет-Гірея І побудували соборний мусульманський храм — мечеть Джума-Джамі (архітектор Ходжа-Сінан — корифей ісламського культового зодчества). Величний, з двома 30-метровими пронизуючими небо мінаретами, храм аскетизмом свого інтер’єру розчаровує погляд, що звик до пишного внутрішнього оздоблення християнських святинь. У XVII ст. Гезлев став значним торговельним центром і впродовж півтораста років був найбільшим містом Кримського ханства, поступаючись лише Бахчисараю. Після приєднання півострова до Росії Гезлев, перейменований на Євпаторію (1784 р.), стає центром повіту. На початку XIX ст. тут засновано порт, що незабаром став одним з найбільших у Криму. В 1803 р. починається створення храмового комплексу кенас, які в 1837 р. перетворюються на духовний центр караїмів колишньої Російської імперії. Наприкінці XIX — початку XX ст. Євпаторія поступово стає курортним містом. Тут пожвавлюється будівництво готелів, адміністративних будинків і особняків, серед яких будинок міського голови С. Дувана, на пожерти якого був побудований міський театр, що носить нині ім’я О. Пушкіна (1910 р., архітектори П. Сеферов, А. Генріх). У цей час з’являється ряд прекрасних культових споруд: Вірменська церква (1885 р.), собор Святого Миколая Чудотворця (1898 р.), зведений на честь звільнення міста в Кримській війні, і храм Святого пророка Іллі (1918 р.) — перебудована грецька церква (1891-1892 рр.). У 1913 р. від мойнакської грязелікарні (1886 р.) до центру міста починає курсувати трамвай, що дотепер завдяки своїм конструктивним особливостям залишається міською визначною пам’яткою.
