Тячів

Місто (9–4 тис. жителів) і районний центр, розташований у днищі глибокої річкової долини на правому березі Тиси, по фарватеру якої проходить державний кордон з Румунією. Тячів відомий з XIII ст., а з 1329 р. віднесений до категорії королівських міст. Після придушення антифеодального угорського повстання (1514 р.), у якому городяни брали активну участь, Тячів, як і багато міст Закарпаття, було віднесено до бунтарських і розграбовано. Основні архітектурні визначні пам’ятки Тячева розташовані на центральній площі міста. Це ефектний реформаторський костел, побудований в XV ст. на фундаменті храму, що простояв тут понад два сторіччя. Мабуть, культова споруда спочатку належала католикам і була пере- профільована як мінімум через сторіччя — в XVI ст., коли ідеї Реформації набули в Західній і Центральній Європі значного поширення. Поруч із ним наприкінці XX ст. заснована реформаторська фара (церковний маєток). Її центральний чотириповерховий стильний будинок мимоволі привертає погляд, виділяючись серед сірої забудови центру. Інша культова споруда площі костел Святого Іштвана (1780 р.). З Тячевом зв’язані останні роки життя відомого угорського живописця Шимона Холлоші (1857–1918 рр.). З 1886 р. він керував Мюнхенською художньою школою і з 1904 року регулярно приїздив до Тячева на пленер зі своїми учнями. Перед початком Першої світової війни він переніс сюди свою майстерню (зберігся будинок, де він жив) і написав у Тячеві ряд картин, що — зберігаються у Національній галереї в Будапешті. Біля реформаторського костелу встановлений скромний, але виразний пам’ятник Ш. Холлоші.