УСПЕНСЬКИЙ СОБОР у Кременчуці. Зведено архітектором Л. Карлоні 1804–1816 за проектом архітектора Дж. Кваренгі в стилі класицизму замість дерев’яного Успенського собору (освяченого 1752) на території колишньої Кременчуцької фортеці. Мурований, однобанний. Західний, південний і північний фасади було оздоблено шестиколонними портиками корінфського ордера з трикутними фронтонами (західний портик головного входу мав подвійний ряд колон). Центральний кубічний об’єм увінчував великий півсферичний купол на круглому світловому барабані. Загальна висота споруди перевищувала 30 сажнів. 1858–1863 перед головним входом звели відокремлену муровану дзвіницю. Будівництво не було завершено через появу тріщин у стінах середнього яруса. На 2-му поверсі дзвіниці містилася церква Олександра Невського. Було 8 дзвонів, найбільший важив понад 210 пудів. Собор зруйновано у вересні 1943.
УСПЕНСЬКИЙ СОБОР у Полтаві. Полтави плани 1-ї третини 18 ст. фіксують на стрілці мису Городища головну домінанту міста – дерев’яний багатозрубний багатоповерховий собор, поруч з яким двох’ярусна дзвіниця. 1748 поряд з дерев’яним, трохи південніше від нього, закладено мурований собор. За зразок правив Хрестоздвиженський собор у Полтаві. Фундаторами були полтавського полковник А. Горленко, обозний А. Руновський, полковий суддя Г. Сахновський, військовий товариш Д. Білуха та ін. Будував собор київський «мурар» Стефан Стабанський (Степан Стобенський). Собор був освячений 1770. В образі тринефного шестистовпного, з трансептом, нартексом і хорами, первісно – трибанного, а з 1780 – п’ятибаиного собору домінував масивний, слабо розчленований основний обсяг, з яким контрастували бані і вишукані фронтони. Характерним був і естетично осмислений контраст лапідарних білих стін з хрещатими та прямокутними вікнами, розміщеними у два яруси і обрамленими тонкими наличниками з сандриками. У формуванні образу важлива роль належала чотирьом барокковим фронтонам примхливих силуетів. Ними вінчалися західний фасад храму, широка півкругла апсида та ризаліти бічних фасадів, що відповідали трансепту. Завдяки композиційно активному завершенню собор грав визначну роль у силуеті міського центру. Ця роль зросла, коли 1774–1801 перед західним фасадом звели чотириярусну чотиригранну муровану дзвіницю у стилі класицизму, увінчану куполом з високим шпилем. Первісно собор був п’ятипрестольним. Окрім головного престолу Успіння Богородиці, внизу було 2 престоли – Петропавлівський та Іллінський (останній ліквідовано 1894). На хорах були Михайлівський і Варваринський приділи (знято 1869). Того ж року перебудовано сходи на хори, ризницю і паламарню. В інтер’єрі – великий чотириярусний різьблений іконостас у стилі класицизму. 1899 собор розширено за рахунок західної прибудови, вмістимість його досягла 10 тисяч чоловік. Крім того, на протязі 19 ст. собор зазнав ще деяких перебудов: бароккові двох’ярусні бані з ковнірами замінено куполами спокійніших півсферичних обрисів з глухими ліхтариками. У 1-й половині 19 ст. територію обнесено мурованою огорожею з кованою залізною граткою і двома невеличкими купольними капличками з західної сторони обабіч дзвіниці. Визначною реліквією був дзвін «Кизикермен», відлитий 1695 коштом полтавського полковника П. С. Герцика з гармат, захоплених у турків. 1845 собор і Котляпевського І. П. садибу змалював Т. Г. Шевченко. 1934 зруйнований, збереглася дзвіниця, у якій розміщено експозицію з історії архітектури Полтави.
УСПЕНСЬКИЙ СОБОР у місті Хоролі. Споруджений в стилі класицизму 1808 на кошти купця А. Чоботарьова. Мурований, однобанний, хрещатий у плані. Південне і північне рамена мали окремі входи, оздоблені портиками з трикутними фронтонами. Інтер’єр було оздоблено ліпленням. У 2-й половині 19 ст. до головного входу добудовано муровану наметову дзвіницю. При соборі діяли бібліотека і чоловіча церковнопарафіяльна школа. За архітектурними формами подібний до хорольської Воскресенської церкви. Не зберігся.
