Дерев'яна церква розташована серед рядової житлової забудови в колишньому передмісті Волині і сприймається лише в межах безпосередньо прилеглої до неї території. Зведена в 1723 p., будівля первісно мала три верхи, але в 1880 р. замість одного верху надбудовано дзвіницю. Очевидно, водночас з цим до східної стіни вівтарного зрубу був прибудований невеликий об'єм допоміжного приміщення біля вівтаря, а в 1950-ті роки - додатковий каркасний притвор біля північної стіни бабинця. Зараз споруда складається з послідовно розташованих по осі північ-південь прямокутного, витягнутого в поздовжньому напрямку бабинця, квадратної в плані пави та гранчастого вівтаря з ризницею. Центральний зруб споруди дещо більший за бічні і перекритий монументальним восьмигранним верхом зі світловим ліхтариком, в той час як бабинець і вівтар, увінчані відповідно двоярусною дзвіницею та невеликим однозаломним верхом, відіграють у загальній композиції підлеглу роль. Це співвідношення між центральним та бічними приміщеннями добре простежується в інтер'єрі храму, композиційною домінантою якого є розвинений вгору і добре освітлений простір нави. Виділенню нави як композиційного центра інтер'єру сприяє також зосередження в ній практично всіх елементів дрібної пластики та внутрішнього декору пам'ятки. Особливе місце серед них посідає фігурний виріз у північній стіні нави, своєрідна криволінійна форма якого повторює соковиті барокові верхи кращих творів українського церковного зодчества. Не менш вишуканими є й інші елементи різьбленого декору в інтер'єрі нави: витіюваті орнаментальні мотиви в горішній частині плоских пандатив, віконні прорізи з пластичним завершенням криволінійної форми тощо. За виразністю та майстерністю виконання декоративного оздоблення церква Різдва Богородиці не має собі рівних у монументальній дерев'яній архітектурі Волині і відбиває добу найвищого розквіту волинської архітектурпо-будівельної школи.
В. Т. Завада
