КОЗОВА – селище міського типу, районний центр. Розташоване на хвилястій рівнині Волино-Подільської височини пообіч р. Коропець, за 35 км на захід від обл. центру. Назва походить, ймовірно, від числ. отар кіз, що випасали місцеві жителі на зх. околиці поселення; нині на місці пасовища – став. К. – залізн. ст. на лінії Тернопіль-Ходорів. Через К. пролягає автошлях Тернопіль-Бережани-Дрогобич. Населення 9,4 тис. осіб (2003).
Перша писемна згадка – 1410 як власність Б. Скарбка. Перебуваючи під владою Польщі, належало до Рус. воєв-ва. На поч. 16 ст. – власність магнатів Потоцьких, які збудували замок. Від 1569 в документах зазначене як приватне м-ко, що розвивалося повільно через часті напади турец.- татар. орд (1515, 1575, 1589, 1621, 1626). 1617 К. спустошила польська шляхта. 1635 було тільки 38 госп-в. 1650 К. надано магдебургію і право на проведення 11 щоріч. ярмарків та тижневих торгів по четвергах. 1667 турки і татари спалили м-ко й зруйнували замок; донині збереглися підземні ходи, що з’єднували фортецю з м-ком. 1669 А. Потоцький побудував костьол (знищ. 1977). У листопаді 1672 К. відвідав нім. мандрівник У. Вердум, який залишив її опис. 1772 К. перейшла до Австрії, зберігши статус м-ка Бережанського повіту. У центрі розташований ринок та ратуша, прилягали передмістя Мазурівка, Недбайлівка й Руське. 1857-67 – повіт. центр. На поч. 19 ст. власниками К. були Мошинські, згодом – Шеліські. Під час 1-ї світ. війни м-ко частково зруйноване. Із проголош. 1918 ЗУНР комісаром м-ка признач. Ф. Коковський. У вересні 1920 К. окупували польс. війська. Діяли т-ва “Просвіта”, “Січ”, “Сільський господар”, “Союз українок”, “Пласт”, “Рідна школа”. В останню неділю серпня 1930 внаслідок пожежі згоріли будинки на вулиці, де проживали поляки. У вересні 1939 м-ко зайняла ЧА. Від січня 1940 К. отримала статус села і райцентру. Від 3 липня 1941 до 20 липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. У березні 1943 гітлерівці розстріляли на околиці К. бл. 4 тис. євреїв з кількох р-нів. 1958 К. отримала статус смт.
Є церкви Успіння Пресв. Богородиці (1889, кам.; розпис. Т. Копистинський), св. Володимира Великого (1994, кам.), св. Василія Великого (2001), собор св. Юрія (незаверш.), дві “фігури” Божої Матері. Споруджено пам’ятники на братській могилі воїнів РА (1973, скульп. І. Козлик), Т. Шевченку (1993, скульп. І. Сонсядло), насипана символічна могила воякам УПА (1990), встановлена меморіальна таблиця замордованим у катівнях землякам (2001, на приміщенні колиш. тюрми; нині друкарні й ред. рай. газети). Працюють підпр-ва “Козова-цукор”, “Ватра-Козова”, “Козівська агропромтехніка”, “Біопродукт” й ін. Діють г-зія ім. В. Ґерети (від 1992), дві ЗОШ та шк. мист-в, 2 Буд. культури, 3 б-ки, дошк. заклад. У К. народилися правник, громад. діяч В. Бемко, діячі ОУН В. Герета, Л. Зацний, художники Л. Гафткевич, М. Гах, С. Осташ, М. Ткач, І. Федик, літератор о. П. Ґерета, нар. умілець П. Кузів, акторка О. Моленцька, диригент В. Пекар, скульптор І. Сонсядло, хореограф Г. Стадник, вчений-економіст А. Тибінь, єпископ М. Трофим ’як, різьбяр А. Шнайдер та ін. Перебували письменники І. Блажкевич, В. Вихрущ, Б. Лепкий, О. Сенатович, А. Чайковський. Є дендропарк “Лісова пісня” (1961, пл. 3 га, понад 300 різновидів дерев і кущів), 2 ставки. Видано книги Я. Федик “Роки і люди. Козова 1944 – 1994” (Т., 2001) та “Роки і люди. Козова 1994-2002” (Т., 2003).
І. Боднарчук, І. Дем’янова
