Велике село (8.5 тис. жителів) Біляївського району, розташоване на правому високому березі Хаджибейського його найстаріша збережена архітектурна споруда зведена в 1816 р. на честь перемоги у Вітчизняній війні 1812 р. Ефектна Вознесенська церква з триярусною дзвіницею збудована у широко розповсюдженому на півдні України стилі класицизму. В центрі села знаходиться меморіальний комплекс партизанської слави. Він розташований у районі катакомб, де в 1941-1942 рр. базувався партизанський загін під командуванням Героя Радянського Союзу В. Молодцова-Бадаєва. У наземну частину комплексу входять величний багатометровий пам’ятка “Люди-Камені” (1975 р.) і сусідній павільйон, у якому розміщена музейна експозиція. Підземна частина експозиції (барикада з кулеметом, колодязь — канал зв’язку з розвідниками, перший бойовий пост, що охороняв вхід у підземелля, та ін.) знаходиться безпосередньо в катакомбах, де розміщався партизанський загін. Катакомби, що становлять собою гірські виробки по видобутку будівельного каменю, заслуговують окремої розповіді. Близько 5 млн. років тому береги Чорного моря знаходилися за десятки кілометрів північніше від нинішніх. Тоді на дні моря утворилися досить потужні (у кілька метрів) шари із дрібних раковин відмерлих молюсків. Час і певні природні умови перетворили їх на щільний жовтувато-сірий вапняк, що порівняно легко піддається розпилюванню і застосовується в будівництві. Під час освоєння практично безлісного Північного Причорномор’я вапнякові шари, з яких стали випилювати блоки для зведення будинків, вирішили проблему будівельних матеріалів на довгі роки. Так з’явилася густа і заплутана мережа катакомб під Одесою (яку навіть намагалися пристосувати під будівництво метрополітену) і на північ від неї — на берегах Хаджибейського і Куяльницького лиманів.
