Липини – село Луцького району, центр сільської ради, фактично приєднане до міста. Територія села була заселена ще в період палеоліту – понад 20 тисяч років тому. У письмових джерелах цей населений пункт згадується 15 червня 1545 року у зв’язку із скаргою луцьких міщан на незаконне стягнення мита з купців. У скарзі зазначалося, що в селі Липої пану Якубові платять по грошу від вантажного возу. Відомий український дослідник Волині і Полісся О. Цинкаловський назву села Липої (Липини) пов’язує із наявністю липових масивів, що займали всю територію сучасного села. У ІХ-Х століттях село було складовою частиною Київської Русі, а після її розпаду – Галицько-Волинського князівства.
З XIV століття Липини були власністю заможних литовських феодалів Монтовтовичів, польського пана Єрофея Гейського, а згодом – луцького та острозького владики Івана Красенського, ще пізніше – ченця жидичинського монастиря Феофана.
Власністю різних феодалів У центрі села. Липини були і в наступні століття, коли село було складовою частиною Російської імперії, з 1795 року.
З 1911 року Липини належали російському поміщику Кузнецову, який володів 2881 десятиною землі. Здавна земля Липин була родюча і давала великі врожаї зернових, що продавалися за кордоном, передусім, у сусідній Польщі.
Свідченням цього – один із документів, датований 1583 роком, в якому читаємо, що із сіл Блудова і Липої, що містяться в Луцькому повіті, пан Єрофей Романов- Гейський через свого фактора Яна Бруденського відправив до Гданська комяги із збіжжям.
Липої з XV–XVI століть славилося великою кількістю постоялих дворів, що були місцем притулку купців, які з різних кінців Європи та Азії з’їжджалися на славнозвісні луцькі ярмарки.
Селяни Липин брали участь у революційних подіях 1905 – 1920-х років. У 1922 році протестували проти введення у школі навчання польською мовою, а також щодо вилучення землі для осадників. В селі діяли осередки "Просвіти", КПЗУ (організатором підпілля був член КПЗУ С. П. Бардась), група прихильників ОУН. Після Другої світової війни в селі Липини було створено колгосп "Волинський”, що мав плодорозсадницький профіль, потім – м’ясо-молочний.
Неоднозначно складаються людські долі. Вивчити історію життя окремої людини свого села, це в якійсь мірі вивчити і самого себе. А вивчити історію свого отчого краю – це проникнути в таємницю людського буття на Землі.
Євген Маланюк колись сказав такі пророчі слова: “Може, найважливішим з наших завдань, як української спільноти, було, є і буде пізнавати себе”.
У 1985 році відкрив свої двері дошкільний заклад, збудований за кошти місцевого радгоспу “Волинський”, яким керував Микола Олександрович Сятковський. Дитячий садок розрахований на 140 місць. Це – один із найкращих дошкільних закладів у районі. Він має міцну матеріальну базу, тут створені всі умови для занять та відпочинку наймолодших мешканців села.
Село активно розбудовується. В 1991 році споруджено великий будинок культури, середня школа, сауна, бібліотека, відділення зв’язку, АТС, два магазини, два вечірні бари, міні-пекарня, що користується великою популярністю у селян, ательє по ремонту взуття, пошиттю одягу.
Село Липини газифіковано, з центральним опаленням, водопостачанням і каналізацією. Останнім часом побудовано артезіанську свердловину, водонапірну башту. Відкрито також новий автобусний маршрут. На ньому задіяно більше сорока мікроавтобусів, що значно покращує транспортне сполучення з Луцьком.
Після розпаювання земель, було утворено два сільськогосподарські підприємства: товариство з обмеженою відповідальністю "Липини-Агро" і військове сільськогосподарське підприємство "Липини". Вже кілька десятиріч діє Липинська сортовипробувальна станція, де займаються випробовуванням сортів рослин і вирощуванням посадкового матеріалу плодових культур.
За кілька останніх десятиріч Липини зміцніли, виросло багато новобудов, люди мають необхідні побутові зручності. Можна впевнено сказати, що Липини йдуть у ногу з часом.
