Баківці – село Луцького району, центр сільради, якій підпорядковане село Озеряни (321 житель), розташоване за 16 кілометрів від Луцька. Станом на 1.01,1995 року мало 156 дворів, 389 жителів.
Баківці – родинне гніздо волинських землевласників Моко- сіїв-Денисків Баковецьких, відомих за даними перепису Русько-литовського війська, з 1528 року. Отже, село в той час уже було. У 1545 році селом володіли брати Єловичі з цього ж роду. Своїм коштом і людьми вони повинні були лагодити луцьку замкову городню. З 1570 року більша частина Баківців разом з Піддубцями, луцьким передмістям Вельгогці (можливо, Гуща) та іншими селами належали прапороносцеві землі волинської Григору Гулевичу – синові луцького єпископа.
Отже, рід Баковецьких тривалий час мав тут землю і кріпаків, посилав своїх людей із зерном до Гданська, на Балтику і волинські ярмарки.
В документах зафіксовані гострі соціальні конфлікти селян зі своїми власниками. Під час селянського повстання під проводом Северина Наливайка група селян села Баківці втекла з маєтку (1596 рік). З роду власників села вийшов відомий на Волині Володимирський єпископ Мокосій-Баковецький, який мав контакти з козацькими загонами в 1648 році. На початку XIX століття Баківці належали поміщицькій родині Троцевських. Від них, за родинними зв’язками і купівлею, село перейшло до Бушинських, Янковських, Куличків, які мали тут 500 десятин. Від Янковських походить Петро Михайлович Янковський (1861–1932 pp.) – видатний український спорт- смен-борець, який виступав у багатьох міжнародних і вітчи-зняних поєдинках, в тому числі – з Іваном Піддубним.
Жителі села Баківці брали активну участь у революційних подіях 1905–1907, 1917–1920 років, домагалися своїх сервітутних прав. У квітні 1919 року вітали січових стрільців Галичини, підтримували четвертий універсал Центральної Ради про незалежність України, вимагали передачі поміщицької землі тим, хто її обробляє. За Польщі в 1921-39 роках тут діяли підпільний осередок КПЗУ, організація "Просвіта" (голова – Г. Манзелепа), підпільна група ОУН, кооперативна організація та інші.
На фронтах Другої світової війни 1941–1945 років загинуло 43 баківцівських селян. Баківчани мали зв’язки із бойовими діячами УПА.
В 1948 році в селі було організовано колгосп "Пере-мога", який у 1968 році реорганізований у радгосп, а в 1993 році – в науково-дослідне господарство, в якому працюють більше 300 робітників. Землі в господарстві – 1 898 гектарів, в тому числі ріллі – 1 754 гектари.
Воно спеціалізується на виро-щуванні насіння зернових та багаторічних трав. Господарство очолює Віталій Євгенович Ткачук. Серед відомих людей господарства – заслужений працівник сільського господар-ства, головний агроном Микола Степанович Трохимчук, механізатор В. В. Мусій та доярка Є. Д. Комашко, які за сумлінну працю були відзначені орденом Трудового Червоного Прапора.
Баківцівська сільська рада утворилася 12 лютого 1987 року. Зараз на посаді сільського голови працює Руслана Миколаївна Пастерук.
Місцеві депутати докладають чимало зусиль, щоб на території сільської ради розвивалися підсобні і фермерські господарства, поліпшувався добробут людей, їх побутове обслуговування. Село Баківці повністю газифіковане.
Озеряни – невеличкий населений пункт, який однією вулицею простягнувся більше, як на три кілометри.
Ще в 1999 році місцеві жителі об’єдналися в кооператив і вирішили докласти всіх зусиль, аби й у їхніх оселях запалав такий довгоочікуваний голубий вогник.
До 10-ої річниці Незалежності України здано в експлуатацію газопровід до їхнього села.
Це – п’ятдесят четвертий населений пункт нашого району, який отримав голубе паливо.
Особливо добрих слів заслужила заступник Баківців- ського сільського голови Галина Косик, яка згуртувала сільську громаду, взяла на свої плечі розв’язання багатьох проблем.
Освятив це добре починання священик Свято-Успен- ської церкви отець Петро Сковорода.
