СЕДНІВ – селище міського типу Чернігівського району. Розташоване на річці Снові (притока Десни), за 25 км від залізничної станції Чернігів. Вперше згадується як давньоруське місто-фортеця Сновськ під 1068 в Іпатіївському літописі. Входив до Чернігівського князівства. В 10–11 ст. Сновськ був однією з найукріпленіших фортець Київської Русі, побудованих на Десні, центром адміністративної одиниці – Сновської тисячі. 1234 Сновськом оволодів Данило Галицький. У 50-х pоках 14 ст. місто захопило Велике князівство Литовське. З 16 ст. Сновськ має сучасну назву. На початку 16 ст. Сновськ відійшов до Росії. За Деулінським перемир’ям 1618 містечко підпало під владу Польщі. З 1654 – у складі Лівобережної України возз’єднано з Росією. У 1654–1681 – центр Седнівської сотні Чернігівського полку. У18 ст. основними землями в районі володіли Лизогуби. З 1782 – у складі Городнянського повіту Чернігівського намісництва, з 1797 – центр волості того ж повіту Малоросійської (з 1802 Чернігівської) губернії. Під час Вітчизняної війни 1812 в Седніві cфopмовано 4-й козачий полк, який брав участь у Бородінській битві. У середині 19 ст. поділявся на дві частини: Млини і Кожум’яки. У 1870-х – один з осередків народництва на Чернігівщині. Під час революції1905–1907 проходили селянські виступи. 1904 створкно Седнівську соціал-демократичну групу. На поч. 20 ст. побудовано лікарню, амбулаторію, було 2 училища (1890, 1902), Народний дім (1907), в якому молодь влаштовувала вистави, концерти (1904, до 90-річчя Т. Г. Шевченка). На кошти, зібрані населенням, у парку садиби Лизогубів було споруджено пам’ятник поету – один з перших пам’ятників Кобзарю на Україні. З1923Седнів увійшов до Бобровицького району Чернігівської округи. 1932 включено до Чернігівського району і віднесено до категорії сіл. У 1925 працювало 3 початкових школи. При Народному домі створено історико-краєзнавчий музей, бібліотеку. 1929 організовано першу артіль ім. Т. Г. Шевченка. У 1936 діяла жіноча консультація, дитячі ясла, аптека. 1934 створено районну школу. 1950 прокладено водогін, 1953 – електрифіковано. З1959 Седнів – селище міського типу. Серед архітектурних пам’яток – Воскресепська церква (мурована, 1690), Георгіївська церква (18 ст.), Успенська церква (1860), Покровська церква (1715, не збереглася), Лизогубів садиба (19 ст.), Лизогубів кам’яниця (17 ст.), парк (17–19 ст.) і Глібова Л. І. альтанка.
У Седніві жили українські громадські і культурні діячі брати Лизогуби: Андрій та Ілля (учасник війни 1812, полковник) і композитор Олександр Іванович (див.Лизогубівський літопис).В 1-й пол. 19 ст. працювали по оформленню церков визначні майстри золотарської справи С. Полуян та А. Кохан, лікар-народник М. М. Колодкевич. Двічі в містечку перебував Т. Г. Шевченко – в 1846, коли за завданням Археографічної комісії їздив змальовувати пам’ятки Чернігівщини. Жив у маєтку Лизогубів, які цінували поезії Кобзаря. Андрій листувався з поетом у засланні, клопотався про його звільнення, Ілля купив малюнки Т. Шевченка, також клопотався про його долю. У Седневі Шевченко зробив малюнки: «В Седневі», «Коло Седнева», «Чумаки серед могил». Вдруге – 1847 (друга половина лютого-березень, початок квітня). Зупинявся там же; намалював портрети братів, написав тут поему «Відьма», передмову до другого видання «Кобзаря», переписав до окремого зошита збірку поезій «Три літа». Згадки про Седнів є у Шевченкових листах до А. Лизогуба. У парку збереглася Шевченкова липа, під якою він любив відпочивати; його ім’ям названо в Седневі вулицю і парк. У 1852–1856 – приїздили до Седнева український і російський художник Л. М. Жемчужников, який створив серію малюнків про Седнів, український і російський письменник, етнограф, мовознавець та історикО.С. Афанасьєв-Чужбинський, який супроводжував Т. Г. Шевченка під час подорожі 1846. У 1859 Седніввідвідав український поет-байкар Л. І. Глібов.
У 1957 на місці зруйнованого під час німецько-фашистської окупації встановлено новий пам'ятник Шевченку, у 1976 – погруддя Кобзаря під Шевченковою липою. Встановлено меморіальну дошку Шевченку на будинку Лизогубів, де зупинявся Кобзар.
У Седневі збереглися залишки давньорус. городища (урочище Коронний Замок). Поблизу міста виявлено поселення епохи бронзи та раннього залізного віку (2–1 тис.до н. е.), ранньослов’янські і часів Київської Русі (11–13 ст.); кургани епохи бронзи (2–1 тис. до н. е.), давньоруський курган, могильник (9–11 ст.); городище та поселення 1–3, 8–9, 12–13 ст.
