Aesculus hippocastanum — високе (до 25 м заввишки) листопадне дерево родини гіркокаштанових. Листки супротивні, довгочерешкові, пальчасто складні, з 5—7 майже сидячими листочками. Квітки неправильні, білі, з червоними плямочками, зібрані в прямостоячі, пірамідальні волоті. Плід — коробочка, вкрита великими шипами. Цвіте у травні.
Поширення
Походить з Греції. На території України розводять у парках і садах як декоративне дерево.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують кору молодих гілок (Cortex Aesculi hippocaslani), листя (Folia Aesculi hippocastani), квітки (Flores Aesculi hippocastani) і плоди (Fructus Aesculi hippocastani). Кору збирають навесні, розрізають на куски і сушать відразу після збирання на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої кори виходить 50 % . Квітки заготовляють у травні. Їх обшморгують з грубого загального суцвіття і сушать у перший день на сонці, а потім — під наметом або в приміщенні. Сухої сировини виходить 1б—17 % . Листя заготовляють під час цвітіння рослини, зрізаючи без черешків. Сушать на вільному повітрі під наметом або в приміщенні, яке добре провітрюється, розстилаючи тонким шаром (2-3 см). Сухої сировини виходить 20-22 % . Плоди збирають повністю достиглими, коли вони починають падати. Сушать їх під наметом або в добре провітрюваному приміщенні при температурі до 25°. Сухої сировини виходить 50 % . Зберігають готову продукцію в сухому приміщенні. Аптеки сировину не відпускають. Плоди і листя експортуються.
Хімічний склад
Насіння містить кумаринові глікозиди ескулін і фраксин, глікозиди кверцетину і кемпферолу, тритерпеновий сапонін есцин, жирну олію (5-7 % ), білкові речовини (до 10 % ), крохмаль (до 50 % ), дубильні речовини (близько 1 %); у корі є ескулін, фраксин, есцин, дубильні речовини, цукри, аскорбінова кислота, тіамін, філохінон; у листках - глікозиди (3-монозиди кемпферолу і кверцетину), каротиноїди (лютеїн і віолаксантин), пектинові речовини; квітки багаті на флавоноїди (похідні кемпферолу і кверцетину), дубильні й пектинові речовини та слиз.
Фармакологічні властивості і використання
Терапевтична дія препаратів Г. з. зумовлена наявністю в них ескуліну, фраксину та есцину, серед яких найбільшу біологічну активність виявляє есцин. Певне позитивне значення мають і інші сполуки. Так, активність чистого есцину в 5 раз нижча за активність есцину в суміші з флавоноїдним комплексом із Г. з. Серед галенових препаратів, виготовлених з різних частин рослини, найвищу активність (при відносно невисокій гострій токсичності) виявляє спиртовий екстракт плодів. Експериментально з'ясовано, що екстракт плодів Г. з. виявляє протизапальну і протинабрякову дію, зменшує в'язкість крові, має капілярозміцнюючі властивості, знижує артеріальний тиск, нормалізує вміст холестерину і лецитину в крові, зменшує ліпоїдоз аорти і печінки. Доведено також вазотонічну, судинозвужуючу і знеболюючу дію рослини. У вітчизняній і зарубіжній медицині Г. з. використовують для виготовлення препаратів, які застосовують в основному при різних судинних захворюваннях та деяких інших хворобах. До них належить беласкузин, вазотонін, веногал, веностазин, дескузан, ескувазин, ескувіт, ескузан, есфлазид. В Україні дозволено використовувати ескузан і есфлазид. Галенові препарати Г. з. широко використовуються в народній медицині: свіжовидавлений сік з квіток п'ють при варикозному розширенні вен, тромбофлебіті, атеросклерозі та геморої; сік квіток, законсервований спиртом, настойку квіток або плодів — при варикозному розширенні вен і геморої; настій кори — при тривалій діареї, малярії, та при хронічних бронхітах у курців; відвар шкірки плодів — при маткових кровотечах. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами Г. з. використовують при гемороїдальних кровотечах, варикозному дерматиті, подагрі, артриті тощо. Як зовнішній засіб використовують настій кори, настойку плодів, настій шкіри плодів та свіже потерте листя.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — сік з квіток по 25— ЗО крапель два рази на день; сік з квіток, законсервований спиртом у співвідношенні 1: 2, по 30—40 г тричі на день; настій кори (1 чайна ложка подрібненої сировини на 2 склянки охолодженої кип'яченої води, настоюють 8 годин, проціджують) по 30 мл 4 рази на день; настойку (50 г квіток або плодів на 0,5 л горілки) по 30—40 крапель 3—4 рази на день; відвар шкірки плодів (5 г подрібненої шкірки плодів на 200 мл окропу, кип'ятити 15 хв) по столовій ложці 3 рази на день; суміш кори (15 г), квіток липи серцелистої і бузини чорної (по 45 г) готують як настій (1 столова ложка суміші на 200 мл окропу) і п'ють по 1 склянці 2 рази на день при артриті й подагрі; столову ложку суміші квіток Г.з. і горобини звичайної (по 20 г) та квіток арніки гірської (10 г) напа¬ 20 хв на 200 мл окропу і п'ють по 1 склянці два рази на день при гемороїдальних кровотечах; дві столові ложки суміші плодів Г.з., кори берези пухнастої і кори дуба звичайного (по 20 г), слані моху ісландського і трави хвоща польового (по 50 г), трави астрагалу солодколистого і коріння ожини сизої (по 100 г), коріння ревеню тангутського при варикозному дерматиті.
