Senecio vulgaris — однорічна або дворічна павутинисто-волосиста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, просте або розгалужене, ребристе, 15 — 50 см заввишки. Листки перистолопатеві або перистороздільні, з видов женими сегментами, по краю війчасто-лопатеві. Квітки трубчасті, жовті, зібрані в кошики, що утворюють негусте волотисто-щитковидне суцвіття. Плід — сім'янка. Цвіте у квітні — листопаді.
Поширення
Росте як бур'ян біля шляхів, поблизу жител, на полях і городах по всій території України.
Сировина
З лікувальною метою використовують траву, заготовляють її з травня по серпень. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Трава жовтозілля містить алкалоїди (листки — 0,49—3,5 % ; стебла — 0,2 — 1,2 % ; квітки — близько 3 % ) платифілін, сенецифілін, сарацин, ретрорсин і сенеціонін, аскорбінову кислоту, рутин, барвник, інулін та мінеральні солі. В листках знайдено 54—61 мг% каротину.
Фармакологічні властивості і використання
Рослина має ранозагоювальні, протизапальні, спазмолітичні, гіпотензивні та кровоспинні властивості, в малих дозах збуджує, а у великих пригнічує центральну нервову систему, виявляє дію, подібну до дії атропіну. В народній медицині препарати з рослини використовують як засіб, що регулює й зумовлює менструації, застосовують при загостренні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, запаленні товстої кишки і жовчного міхура, при гострих шлункових і кишкових спазмах, гіперацидному гастриті, маткових і різних внутрішніх кровотечах, при бронхіальній астмі й стенокардії. При судомі ефективний тільки сік.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО - настойку трави (10 г сировини на 40 г спирту) по 30 —40 крапель 3 рази на день; настій (1 чайна ложка трави на 2 склянки окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по 1 столовій ложці 2 —3 рази на день.
