Однорічна трав'яниста рослина родини льонових. Стебло пряме, циліндричне, вгорі розгалужене, 70—100 см заввишки. Листки чергові, сидячі, вузьколанцетні, по краю гладенькі. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в розлогі щитковидні суцвіття; пелюстки голубі, з темно-синіми прожилками, на верхівці — цілокраї або трохи зарубчасті. Плід — коробочка. Цвіте у червні — серпні. Плоди достигають у серпні — вересні.
Поширення
Льон звичайний культивують як прядивну і олійну рослину.
Заготівля і зберігання
Для лікарських потреб заготовляють насіння льону (Semen Lim). Сім'я льону відпускається аптеками. Строк придатності — 3 роки. У народній медицині використовують і траву, яку заготовляють в період цвітіння рослини.
Хімічний склад
У насінні льону звичайного є слиз (до 12 % ), вуглеводи, глікозид лінамарин та жирна олія (30—48 % ), до складу якої входять гліцериди ліноленової (35—40%), лінолевої (25— 35 % ), олеїнової (15—20 % ), пальмітинової і стеаринової кислот.
Фармакологічні властивості і використання
Насіння льону належить до м'якодіючих проносних засобів. Набухаючи в шлунково-кишковому тракті, воно подразнює слизову оболонку кишок і цим посилює перистальтику. Швидкому просуванню кишкового вмісту сприяє й жирна олія, що є в насінні. Поряд з цим препарати з насіння льону мають обволікаючі й протизапальні властивості, зумовлені наявністю в ньому значної кількості слизу. Найдоцільніша форма застосування насіння льону — у вигляді слизу (Mucilagins seminis Lini). Всередину його дають при запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, травного каналу і органів сечовиділення, при загостренні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, при харчовому отруєнні та у випадку запорів. Лікувальні властивості має і лляна олія (Oleum Lini). Її приймають усередину при спастичних запорах, дизентерії, геморої, нирковокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, у разі порушень жирового обміну та при атеросклерозі. Настій сухої трави рослини використовують як сечогінний засіб при захворюванні нирок і сечового міхура. Свіжопотовчене лляне насіння використовують у вигляді припарок при фурункулах і наривах як засіб, що прискорює наривання їх. Лляну олію застосовують для гоєння ран і опіків (в останньому випадку її змішують з сирим яйцем). З неї виготовляють препарат лінетол, який використовують для профілактики й лікування атеросклерозу. Проводять 4—5 курсів лікування з перервами між, ними на 2—4 тижні. Тривалість курсу лікування— 1 — 1,5 місяця. Лінетол ПРОТИПОКАЗАНИЙ при гострих порушеннях функції кишечника (проноси) та при посиленні болів при холециститі. Як зовнішній засіб лінетол застосовують при опіках.
