Одно- або дворічна трав'яниста рослина родини льонових. Стебла прості 5—30 см заввишки. Листки супротивні (лише верхні — часом чергові) цілісні, сидячі, з однією жилкою; нижні — обернено-яйцевидні, тупуваті; верхні — видовженоланцетні, по краю шорсткі. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані по 15—60 на верхівках стебла у волотисті суцвіття; пелюстки 4—5 мм завдовжки, білі, з жовтавим нігтиком, довші за чашечку. Плід — 10-гнізда куляста коробочка. Цвіте у травні — серпні.
Поширення
Льон проносний росте майже по всій території України (крім Степу) на вологих луках, серед чагарників, у світлих лісах, іноді як бур'ян на полях.
Сировина
Для лікарських потреб використовують траву, зібрану під час цвітіння рослин. Сушать траву в затінку на відкритому повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Трава льону проносного містить гірку речовину ліній (0,5 % ), глікозид лінамарин, смолисті речовини (2 % ) та ефірнУ олію (0,15% ).
Фармакологічні властивості і використання
У народній медицині льон проносний відомий своїми проносними і сечогінними властивостями. Зважаючи на це, настій трави його використовують при запорах, водянці, нирковокам'яній хворобі. Слід пам'ятати, що тривале, а особливо надмірне вживання препаратів цієї рослини може спричинити отруєння.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки сировини на 400 мл окропу) п'ють по 2 склянки на день ковтками; порошок трави приймають по 2 г на день за 2—3 рази.
