Багаторічна або дворічна гола синювато-сіра рослина родини зонтичних. Корінь дуже довгий, маловолокнистий, вузлуватий. Стебло 40—70 см заввишки, міцне, галузисте. Листки шкірясті, ясно-зелені, колючі, прикореневі — з черешками, верхні — стеблообгортні. Суцвіття — кулясті головки з колючими тричі надрізаними приквітками, пелюстки голубуваті. Плід — сплюснуто-куляста двосім'янка, вкрита майже колючими лусочками. Цвіте у червні — липні.
Поширення
Росте в літоральній смузі Чорного й Азовського морів на піскуватих і кам'янистих місцях.
Заготівля і зберігання — так, як у статтях миколайчики польові та миколайчики плоскі. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Близький до хімічного складу миколайчиків польових.
Фармакологічні властивості і використання
Трава і корінь виявляють дію, близьку до дії миколайчиків польових. У народній медицині рослина вважається кровоочисним засобом і ліками від усяких застійних явищ в організмі. Зменшує секрецію молока. Вважається добрим засобом при літіазах і для підвищення функцій статевих залоз. Використовуються в гомеопатії. Корінь був офіцинальним у Великобританії. В їжу використовують так, як і миколайчики польові.
Лікарські форми і застосування — так, як у статті миколайчики польові.
