Mentha arvensis — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло висхідне або прямостояче, розгалужене, голе або опушене, 15—60 см заввишки. Листка супротивні, прості, яйцевидні або видовжено-еліптичні, волосисті, пилчасті, на верхівці — гострі, короткочерешкові; верхні — сидячі. Квітки зигоморфні, дрібні, лілові або рожево-лілові, у щільних розсунутих кільцях. Плід — горішок. Цвіте у червні — серпні.
Поширення
Росте на берегах водойм, у заплавних лісах і на луках по всій території України (в Криму — рідко).
Заготівля і зберігання
Використовують листя, зібране на початку цвітіння рослини. Зрізують усю надземну частину, потім обривають листя, розкладають тонким шаром і сушать. Зберігати в щільно закритій тарі. Строк придатності — 2 роки. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Листки містять ефірну олію, гесперидин, рамнозу, глюкозу, бетаїн, каротин тощо. До складу ефірної олії входить ментол.
Фармакологічні властивості і використання
Препарати М. п. мають спазмолітичні, знеболювальні й антисептичні властивості. Настій листя використовують у народній медицині як заспокійливий, протисудомний, потогінний і сечогінний засіб, при простуді, нудотах, болях у шлунку та проносі, для поліпшення апетиту, а місцево — при свербінні.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 20 хв, проціджують) по 1/2—1 склянці 3 рази на день за 15 хв до їжі. ЗОВНІШНЬО — олія (10 % настойку листя М. п. змішують у рівних кількостях з прованською або соняшниковою олією і випарюють спирт на водяній бані) для лікування ран і ерозій шийки матки.
