Digitalis granditlora — багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме, просте, 40—100 см заввишки. Листки чергові, великі (5—20 см завдовжки і 2—5 см завширшки), видовжено-еліптичні або яйцевидно-ланцетовидні; прикореневі — при основі звужені в короткий черешок, стеблові — напівстеблообгортні, сидячі, по головній жилці залозисто-пухнасті. Квітки двостатеві, трохи неправильні, горизонтально відхилені або пониклі, зібрані в довге однобічне гроно; віночок трубчасто-дзвониковидний короткодвогубий, 3—4 см завдовжки, блідо-жовтий, усередині — з буруватими жилками, зовні — разом з чашечкою залозисто-пухнастий, майже в 4 рази більший за чашечку. Плід — двогнізда коробочка. Цвіте у червні — серпні.
Поширення
Наперстянка велико-квіткова росте на Поліссі, в північній частині Лісостепу та в Карпатах у мішаних і листяних лісах, серед чагарників.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують листя наперстянки (Folium Digitalis grandiflorae). Заготовляють стеблові (у рослин другого і наступних років життя) і прикореневі (у рослин першого року життя) листки відповідно у червні — липні та в серпні — вересні. Відразу після збирання листки сушать у затінку на протязі або в сушарках при температурі 55—60 °. Сухого листя виходить 19—20 % . Готову сировину треба зберігати в сухому приміщенні без доступу світла. Строк придатності — 2 роки (підлягає щорічному переконтролю!) .
Хімічний склад, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті наперстянка пурпурова.
