Calendula olficinalis — однорічна трав'яниста з сильним своєрідним запахом рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло округле, прямостояче, розгалужене, 30—60 см заввишки. Листки чергові, нижні обернено-яйцевидні, черешкові; верхні — ланцетовидні, сидячі. Квітки золотаво-жовті або оранжеві, зібрані у верхівкові кошики; крайові квітки язичкові, маточкові, розміщені в 2—3 ряди, плідні; серединні — трубчасті, двостатеві, безплідні. Плід— сім'янка. Цвіте у червні — жовтні.
Поширення
Нагідки лікарські походять з Центральної і Південної Європи. По всій території України їх розводять у садах і на городах як декоративну рослину, часом вони дичавіють. Для лікарських потреб вирощують у спеціалізованих радгоспах.
Заготівля і зберігання
З лікувальною метою використовують квіткові кошики нагідок (Flores Саlendulae), зібрані, коли вони вже повністю розкрилися. Після попереднього пров'ялювання на сонці сировину сушать у затінку на вільному повітрі або у провітрюваному приміщенні, розстилаючи тонким шаром і час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40—45°. Сухих кошиків виходить 14— 760 15 % . Сировина відпускається аптеками. Строк придатності — 1 рік.
Хімічний склад
Квітки нагідок містять близько 3 % каротиноїдів (каротин, лікопін, віолаксантин, цитраксантин, рубіксантин, флавохром), флавоноїди (нарцисин, рамнетин, ізорамнетин-3-триглюкозид, ізокверцитрин та інші), ефірну олію (близько 0,02 % ), сапоніни, гірку речовину календен, смолисті (до 3,44 % ) і дубильні речовини, слиз (до 2,5%), інулін, органічні кислоти (яблучну, саліцилову, пентадецилову), фітостерини, ферменти, вітамін С, алкалоїди та тритерпендіоли (арнідіол, фараціол).
Фармакологічні властивості і використання
Нагідки лікарські мають протизапальні, бактерицидні, ранозагоювальні, спазмолітичні, гіпотензивні, кардіотонічні й седативні властивості, підвищують метаболічну функцію печінки (підвищується секреторна і видільна функції, зменшується концентрація білірубіну і холестерину в жовчі). Широка терапевтична активність нагідок пояснюється наявністю в них значної кількості каротиноїдів, флавоноїдів і саліцилової кислоти, вітамінів та інших сполук. Особливо широко використовують нагідки для місцевого лікування. При тріщинах шкіри й герпесі у стадії висипання пухирців і утворення виразок використовують 10 % настій квіткових кошиків на рослинній олії, а при вуграх та інфекційній тріщині в куточках рота — 20 % настій. Розведеною настойкою (1 чайна ложка настойки на склянку перевареної води) лікують виразку гомілки, висівковидний лишай і жирну себорею обличчя, екзему, гноячкові висипи на шкірі та відмороження, полощуть ротову порожнину і горло (через кожні півтори — дві години) при афтозних стоматитах, гінгівітах, піореї, запально-дистрофічних формах пародонтозу, тонзилітах і ангінах, спринцюються при ерозії шийки матки і трихомонадному кольпіті, роблять ванночки і мікроклізми (до і після випорожнення) при проктиті, парапроктиті й тріщинах відхідника, компреси і ванночки для очей при блефаритах, кон'юнктивітах і ячмінцях (в очній практиці використовують розчин подвійної міцності — 1 чайна ложка настойки на півсклянки перевареної води). Для полоскання ротової порожнини і горла, мікроклізм і спринцювань можна використовувати й 10 — 20 % водний настій квіткових кошиків (для спринцювання настій розводять перевареною водою у співвідношенні 1 : 5). При лікуванні ангін препарати нагідок застосовують як самостійні засоби або в поєднанні з сульфаніламідними препаратами та антибіотиками. Терапевтичний ефект при місцевому лікуванні виразки гомілки, тріщин шкіри і гноячкових висипів на шкірі можна значно посилити одночасним прийманням усередину настойки або настою нагідок. Ластовиння на обличчі і руках виводять щоденним дворазовим (вранці і ввечері) змащуванням уражених місць соком із свіжого листя нагідток, змішаним порівну з соком лимона, ягід порічок і мигдалевою олією. З готових аптечних препаратів, крім зазначеної вище настойки, для місцевих процедур використовують мазь каріофіленову (протизапальний засіб, що сприяє усуненню сверблячки і зменшенню інфільтрації при дерматитах, екземі, трофічних виразках) і мазь «календула». При ряді захворювань проводять пероральне лікування нагідками. Застосування нагідок показане і дає, в цьому випадку, добрий терапевтичний ефект при гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, колітах, ентероколітах, захворюваннях печінки і жовчних шляхів. Особливо добрий терапевтичний ефект спостерігається при використанні нагідок у суміші з ромашкою лікарською і деревієм звичайним. З успіхом застосовують нагідки при серцево-судинних захворюваннях, що супроводяться серцебиттям, задишкою і набряками. В акушерстві й гінекології настій або настойку нагідок дають усередину при неспинному блюванні у вагітних.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настойку (готують на 70 % спирті у співвідношенні 1 : 10) по 15—20 крапель 3—4 рази на день; настій (2 столові ложки сировини настоюють 2 години на 400 мл окропу, проціджують, охолоджують) по півсклянки 4 рази на день до їжі, (З чайні ложки на 200 мл окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують, охолоджують) для компресів при надмірній жирності шкіри обличчя: три чайні ложки суміші квіткових кошиків нагідок, трави лободи доброго Генріха і шишок хмелю звичайного (взятих порівну) заливають склянкою окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують, охолоджують і застосовують так, як у попередньому прописі; маска для обличчя при надмірній жирності шкіри: настій квіткових кошиків нагідок змішують з порошком сухого молока, крохмалем або борошном і одержану кашку наносять на обличчя, а через 15 — 20 хвилин змивають (так само можна використовувати і наведений вище настій суміші квіткових кошиків нагідок, трави лободи доброго Генріха і шишок хмелю.
