Mespilus germanica — колючий кущ або невисоке (1,5— 5 м заввишки) дерево родини розових. Гілки червонаво-бурі, в молодому стані опушені, пізніше — голі. Листки чергові, прості, суцільні, до 12 см завдовжки і 4 см завширшки, цілокраї або дрібнозубчасті (на кінцях зубчиків є червонаві залозки), в молодому віці з обох боків опушені, згодом — зверху темно-зелені, розсіяноволосисті або зовсім голі, зісподу — ясно-зелені, білуватопухнасті. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, 3—5 см у діаметрі, одиничні на кінцях вкорочених пагонів; пелюстки обернено-яйцевидні, білі. Плід — несправжня приплюснуто-куляста бурувата кістянка з (4) 5 кісточками, зовсім зануреними у м'якуш. Цвіте у травні.
Поширення
Мушмула звичайна росте в Криму у світлих мішаних і хвойних лісах. У південних районах республіки її вирощують як декоративну і плодову рослину.
Сировина
З лікувальною метою використовують плоди і листя рослини. Листя заготовляють з травня по серпень, плоди — восени (у стадії повної стиглості). Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Плоди і листя рослини містять значну кількість дубильних речовин. У плодах, крім того, є цукри (до 17 % ), 0,2— 0,9 % органічних кислот (в основному яблучна), до 16 мг% вітаміну С.
Фармакологічні властивості і використання
Відвари і настої плодів та листя мушмули або плоди в натуральному вигляді користуються репутацією ефективного в'яжучого засобу. Всередину їх дають при звичайних і кривавих проносах, для збудження апетиту; зовнішньо як протизапальний засіб використовують для полоскання горла при ангіні. Плоди мушмули їстівні. Споживають їх після влежування або після перших осінніх приморозків — тоді вони гублять терпкий смак. Про запас плоди консервують у цукровому сиропі. Лікувальні властивості в таких плодів не втрачаються.
Лікарські форми і застосування
ЗОВНІШНЬО — настій листя (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) для полоскання.
