Orthosiphon stamineus — багаторічна (в культурі — однорічна) трав'яниста волохата рослина родини губоцвітих. Стебло галузисте, чотиригранне, внизу темно-фіолетове, вгорі — зелене, 50—70 см заввишки. Листки супротивні, майже ромбовидні, з великозубчастим краєм. Квітки блідо-лілові, в китицевидному суцвітті. Тичинки — з довгими нитками (звідси народна назва «котячі вуса»). Плід — коробочка. Цвіте у липні — серпні.
Поширення
Походить з тропічної Південно-Східної Азії. На Україні,— в культурі (в Криму, на Чорноморському узбережжі Кавказу).
Заготівля і зберігання
Використовують траву (молоді верхівкові пагони з двома парами листків і верхівковою брунькою — флеші, а також зелене листя). Збирають урожай 3—4 рази на літо. При останньому зборі заготовляють флеші і все зелене листя. Зібрану сировину розстилають товстим шаром і пров'ялюють у затінку протягом 24—36 годин, а потім швидко сушать на сонці або в сушарці при температурі 30 — 35°С. Сировина гігроскопічна, тому її слід зберігати в сухому приміщенні. Строк придатності — 4 роки. Рослина відпускається аптеками (Folium Orthosiphoni).
Хімічний склад
З листя ортосифону виділено тритерпенові сапоніни, гіркий глікозид ортосифонін (0,01 % ), ефірну олію (0,2— 0,6%), жирну олію (2,7%), дубильні речовини (5—6%), сліди алкалоїдів та органічні кислоти: винну (1,5%), лимонну, фенолкарбонову і розмаринову.
Фармакологічні властивості і використання
Настій ортосифону виявляє діуретичну і холеретичну дію. Сечогінний ефект супроводиться виведенням з організму сечовини, сечової кислоти і хлоридів, посиленням секреції шлункових залоз і збільшенням вмісту вільної соляної кислоти в шлунковому соку, збільшенням виділення жовчі та антиспастичною дією на органи з гладенькими м'язами. В науковій і народній медицині настій трави ортосифону використовують при запаленнях жовчного й сечового міхурів, при поліартриті, подагрі та при каменях у нирках і жовчному міхурі. Ефективне застосування ортосифону при цукровому діабеті, гострих і хронічних захворюваннях нирок та при набряках різного походження (в т. ч. й при серцевій недостатності).
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО— настій листя ортосифону 3,5 г трави на 200 мл окропу, п'ють теплим по півсклянки двічі на день до їжі протягом 4—6 місяців з переривами щомісяця, настій (10 г на 200 мл окропу) і вживають по 1/2—3/4 склянки 3—4 рази на день при нирковокам'яній хворобі.
