Високе (20—30 м заввишки) листопадне дводомне дерево родини вербових. Має округлу крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою світло-зеленою корою; в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора чорна. Листки чергові, шкірясті, майже округлі або округло-ромбічні, нерівномірно виїмчасто-зубчасті, зверху жовто-зелені, зісподу — сизуваті, на довгих сплюснутих черешках. Квітки одностатеві, у пониклих пурпурових сережках. Плід — коробочка. Цвіте у березні — квітні, до появи листя.
Поширення
Росте осика по всій території України як домішка у хвойних і широколистяних лісах, по торфовищах та у плавнях.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують кору, бруньки і листя рослини. Заготовляють кору напровесні під час сокоруху, здираючи її з молодих гілок і тонких стовбурів. Для цього роблять кільцевидні надрізи через кожні 30 см, які з'єднують поздовжніми розрізами, після чого кора легко знімається. Сушать кору під наметом або в провітрюваному приміщенні. Бруньки осики збирають на початку цвітіння дерев, відламуючи їх від гілок. Зібрані бруньки сушать у затінку на протязі або в теплому провітрюваному приміщенні, розкладаючи їх тонким (1 — 2 см завтовшки) шаром на тканині або папері й періодично перемішуючи. Молоде повністю розвинене листя використовують свіжим або сушать. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Усі частини рослини (кора, бруньки, листя) містять глікозиди (саліцин, саліцил-популозид, популін та ін.), ефірну олію, органічні кислоти, дубильні, гіркі й інші речовини. У свіжому листі є значна кількість аскорбінової кислоти (471,3 мг% ) і каротину (43,1 мг% ).
Фармакологічні властивості і використання
Препарати осики мають потогінні, жарознижуючі, протизапальні, знеболюючі, пом'якшувальні, в'яжучі й сечогінні властивості. Настій або відвар бруньок дають усередину при поліартриті, подагрі, ревматизмі, геморої, гострому й хронічному запаленні сечового міхура, мимовільному і болючому (особливо під час вагітності й після операцій) сечовипусканні, у разі збільшення простати і як жарознижуючий засіб при гарячці. При гастритах, циститах, геморої й дизентерії бруньки можна вживати й у вигляді настойки. Для місцевого лікування бруньки осики застосовують у вигляді мазі й настойки: мазь використовують для гоєння ран, хронічних виразок і опіків, для розм'якшування гемороїдальних вузлів, для розтирання при подагрі й ревматизмі; настойку — як протизапальний і антисептичний засіб. Відвар кори рекомендують при гастриті, диспепсії й проносі, як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення. Подрібнене свіже або сухе листя використовують для припарок при ревматизмі, подагричному та гемороїдальному болі, а вижатим із листя соком змазують лишаї та бородавки.
