Sieversia montana, синонім — Geum montanum — багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має циліндричне, потовщене, густо вкрите лусками решток листків кореневище. Стебло волосисте, 5—15 см заввишки. Листки черешкові, в прикореневій розетці, переривчасто-перисті, з великою кінцевою часткою; стеблові—дрібні, цілі або трилопатеві. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, жовті, одиничні, розміщені на верхівці стебла. Цвіте у травні — липні.
Поширення
Зустрічається в Карпатах на субальпійських і альпійських луках.
Заготівля і зберігання
Використовують корені, зібрані восени, Їх миють і сушать на сонці, а при поганій погоді — в протопленому, добре провітрюваному приміщенні. Зберігають у сухому місці. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Корені містять дубильні речовини, флавоноїди, сапоніни, летку олію та смоли.
Фармакологічні властивості і використання
Відвар коренів вживають при шлунково-кишкових захворюваннях (проносах, гастриті) після 3-денного голодування, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при гострих і хронічних холециститах, циститах і цистопієлітах, при меноолігореї та геморої. Як зовнішній засіб відвар використовують для полоскань при пародонтозі, гінгівітах і стоматитах.
