Багаторічна трав'яниста рослина родини ситникових. Має густодернисте повзуче кореневище. Стебла циліндричні, міцні, гладенькі (в сухому стані тонко-борозенчасті), зелені, 50-120 см заввишки, при основі обгорнуті ясно-бурими безлистими піхвами, всередині суцільно виповнені (без перетинок), після маленької перемички витягнуті (без особливо помітного розширення) в довгий (15-25 см) гострий трубчастий приквітковий листок. Квітки правильні, одиничні, на видовжених квітконосах, зібрані в розлогу волоть; оцвітина віночковидна, з шести лінійно-ланцетних, гострих, зеленуватих, злегка іржасто-обведених, по краях вузькоперетинчастих листочків, розміщених двома колами. Плід – обернено-яйцевидна, бурувата коробочка. Цвіте у червні-липні.
Поширення
Ситник розлогий росте на Поліссі по болотах, болотистих лісах і лунах, на берегах річок і водойм; у Лісостепу і Степу - по пріснуватих терасах річок.
Заготівля і зберігання
Для медичних потреб використовують кореневища рослини, які заготовляють восени й використовують свіжими (в гомеопатії) або сушать.
Хімічний склад
У кореневищах рослини є дубильні речовини й розчинні силікати.
Фармакологічні властивості і використання
У народній медицині ситник додають до чаїв, що рекомендуються при нирковокам'яній хворобі. В поєднанні з іншими лікарськими рослинами його використовують при запаленні сечового міхура. Як додатковий компонент ситник входить до складу деяких комплексних зарубіжних препаратів, використовуваних при розладах травлення, хворобах печінки і жовчного міхура. В гомеопатії із свіжих кореневищ одержують есенцію, яку додають до засобів, застосовуваних при утворенні каменів у сечових шляхах.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО - столову ложку суміші (порівну) коріння ситнику розлогого й солодки голої, листя берези бородавчастої й мучниці звичайної і кукурудзяних стовпчиків замочують у 250 мл холодної води, додають на кінчику ножа питної соди, кип’ятять 30 хвилин, проціджують, охолоджують і п'ють по чверті склянки 5 раз на день.
